За алфав╕том:
|
А Б В Г Д Е ╢ Ж З ╤ ╥ К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я |
| За сферою д╕яльност╕: | Пол╕тика та управл╕ння | Гетьмани та козацьк╕ ватажки | В╕йськова справа | Промислов╕сть ╕ п╕дпри╓мництво | Л╕тература ╕ журнал╕стика | Наука ╕ осв╕та | Музика | Образотворче мистецтво | Театр ╕ к╕но | Хореограф╕я | Спорт | Рел╕г╕я | Меценати | Дисиденти | |
Полковник Арм╕╖ УНР, командант УВО, голова Проводу Укра╖нських Нац╕онал╕ст╕в
М╕сце народження – село Зашк╕в Льв╕вського пов╕ту (тепер Жовк╕вського району Льв╕всько╖ област╕)
Народився в священичо-вчительськ╕й родин╕. У 1901—1909 рр. навчався в Академ╕чн╕й г╕мназ╕╖ у Львов╕. З 1909 р. вивчав право на юридичному факультет╕ Льв╕вського ун╕верситету. З студентських рок╕в в╕в активну громадсько-пол╕тичну д╕яльн╕сть. У 1910 р. Коновалець брав участь у боротьб╕ студентства за укра╖нський ун╕верситет у Львов╕, п╕д час яко╖ в╕д рук польського шов╕н╕ста загинув А.Коцко. У 1912 р. став секретарем льв╕всько╖ ф╕л╕╖ «Просв╕ти», т╕сно сп╕впрацював з друкованим органом орган╕зац╕╖ м╕сячником «Письмо з Просв╕ти», був членом «Академ╕чно╖ громади». ╤з 1913 р. як один з л╕дер╕в укра╖нського студентського руху був обраний до складу головно╖ управи Укра╖нського Студентського Союзу, де належав до нац╕онально-демократично╖ секц╕╖. Незабаром став членом Укра╖нсько╖ Нац╕онально-Демократично╖ Парт╕╖. У 1913 р. як представник в╕д студентства входив до «Т╕сн╕шого народного ком╕тету» УНДП (голова Кость Левицький), на зас╕даннях якого пров╕дн╕ галицьк╕ пол╕тики обговорювали ╕ приймали р╕шення з найактуальн╕ших питань укра╖нського пол╕тичного життя в Австро-Угорщин╕. На початку Першо╖ св╕тово╖ в╕йни 2 серпня 1914 р. був моб╕л╕зований до австр╕йсько╖ арм╕╖ (19 полк. Крайово╖ оборони Львова). В червн╕ 1915 р. п╕д час бо╖в на Мак╕вц╕ потрапив у рос╕йський полон. У 1915 — початку 1916 рр. перебував у табор╕ для в╕йськовополонених у Чорному Яру (м╕ж Царицином ╕ Астраханню), а з к╕нця 1916 — у табор╕ в Царицин╕ (тепер Волгоград). П╕сля Лютнево╖ революц╕╖ 1917 р. в Рос╕╖ разом з галицькими старшинами з табору в Дубовц╕ розгорнув широку орган╕зац╕йну ╕ пропагандистську роботу серед полонених-укра╖нц╕в. У вересн╕ 1917 вт╕к з табору ╕ незабаром добрався до Ки╓ва. У жовтн╕-листопад╕ 1917 рр. Коновалець сп╕льно з Р.Дашкевичем та ╕ншими членами Галицько-Буковинського Ком╕тету сформував Галицько-Буковинський Кур╕нь С╕чових Стр╕льц╕в, який незабаром перетворився в одну з найбо╓здатн╕ших частин Арм╕╖ Укра╖нсько╖ Народно╖ Республ╕ки. В с╕чн╕ 1918 р. його п╕сля проведення реорган╕зац╕╖ Галицько-Буковинського Куреня С╕чових Стр╕льц╕в було обрано командиром Куреня С╕чових Стр╕льц╕в. У к╕нц╕ с╕чня — початку лютого 1918 рр. частини С╕чових Стр╕льц╕в в╕дзначились у ход╕ придушення антидержавного заколоту в Ки╓в╕ та в боях проти б╕льшовицьких в╕йськ на п╕дступах до м╕ста. В пер╕од д╕яльност╕ Укра╖нсько╖ Центрально╖ Ради С╕чов╕ Стр╕льц╕ на чол╕ з Коновальцем фактично виконували функц╕╖ нац╕онально╖ гвард╕╖, забезпечуючи роботу уряду в найскладн╕ш╕ часи укра╖нсько╖ державност╕. 1-2 березня 1918 стр╕лецьк╕ частини п╕д командуванням Коновальця сп╕льно з Запор╕зьким Корпусом та Гайдамацьким Кошем Слоб╕дсько╖ Укра╖ни визволили в╕д б╕льшовик╕в Ки╖в. З приходом до влади гетьмана Скоропадського полк С╕чових Стр╕льц╕в 1 травня 1918 р. на вимогу н╕мецького командування роззбро╖ли та розформували. В листопад╕ 1918 р. С╕чов╕ Стр╕льц╕ п╕д його командуванням п╕дтримали Директор╕ю УНР у повстанн╕ проти влади П.Скоропадського ╕ в Мотовил╕вському бою 1918 р. розбили гетьманськ╕ частини. В 1918—1919 рр. командував див╕з╕╓ю, корпусом ╕ групою С╕чових Стр╕льц╕в п╕д час бойових операц╕й проти б╕льшовицьких ╕ ден╕к╕нських в╕йськ. П╕сля прийняття 6 грудня 1919 р. на нарад╕ Головного Отамана з представниками уряду та в╕йськовими кер╕вниками УНР р╕шення про розформування укра╖нських регулярних частин, видав наказ про самодемоб╕л╕зац╕ю п╕дрозд╕л╕в С╕чових Стр╕льц╕в. У листопад╕ 1919 р. потрапив у польський таб╕р для полонених у Луцьку. Навесн╕ 1920 р., зв╕льнившись з ув'язнення, перебрався в Чехословаччину. У серпн╕ 1920 р. за його безпосередньою участю було створено Укра╖нську В╕йськову Орган╕зац╕ю. 20 липня 1921 р. повернувся до Львова ╕ очолив Начальну Команду УВО. ╤з грудня 1922 рр. був змушений жити в ем╕грац╕╖ у Чехословаччин╕, Н╕меччин╕, Швейцар╕╖ та ╤тал╕╖. 28 с╕чня — 3 лютого 1929 на Першому Конгрес╕ Укра╖нських Нац╕онал╕ст╕в у В╕дн╕ було створено Орган╕зац╕ю Укра╖нських Нац╕онал╕ст╕в, головою проводу яко╖ було обрано Коновальця. Наприк╕нц╕ 1920-x — на початку 30-х рр. в╕н, орган╕зац╕йно зм╕цнивши УВО ╕ ОУН, встановив контакти з пол╕тичними колами Н╕меччини, Великобритан╕╖, Литви, ╤спан╕╖, ╤тал╕╖ та орган╕зував укра╖нськ╕ пол╕тично ╕нформац╕йн╕ служби в багатьох пол╕тичних центрах ╢вропи, залучив до сп╕впрац╕ з ОУН широк╕ кола укра╖нсько╖ ем╕грац╕╖. Зд╕йснив ряд заход╕в внасл╕док яких були створен╕ осередки ОУН або спор╕днених орган╕зац╕й в Франц╕╖, Бельг╕╖, Канад╕. За його безпосередньою участю в Америц╕ були заснован╕ Громади Укра╖нських Стр╕льц╕в, що поклали початок Орган╕зац╕╖ Державного В╕дродження Укра╖ни в США ╕ Укра╖нському Нац╕ональному Об'╓днанню в Канад╕. З метою п╕дготовки до майбутньо╖ збройно╖ боротьби за незалежн╕сть Укра╖ни за дорученням Коновальця було сформовано в╕йськовий штаб та укомплектовано школи по п╕дготовц╕ старшинських кадр╕в для укра╖нсько╖ арм╕╖ в Польщ╕, Чехословаччин╕, Австр╕╖. 23 травня 1938 р. Коновалець загинув у Роттердам╕ (Голланд╕я), в╕дкриваючи поштовий пакет, в якому знаходився вибуховий пристр╕й, переданий йому агентом радянських спецслужб Павлом Судоплатовим. Похований на кладовищ╕ Кросвейк у Роттердам╕.