Великие Украинцы
ИНТЕР
рос
укр
В╕део
генеральний спонсор
Новини
Про проект
Концепц╕я проекту
Ведуч╕ проекту
Команда проекту
TOP 11-100
Голосування
Телеформат
Постат╕
Адвокати
╤нш╕ Велик╕
FAQ
Точка зору
Форум
Зворотний зв'язок
Партнери
Тема
Правила форуму
В╕та╓мо, гостю
Вх╕д
Ре╓страц╕я
Форум
»
Про проект
»
╤стор╕я Укра╖ни
»
Старосоветским батюшкам и матушкам
»
«
<-
<
14
15
16
17
18
>
»
Gero
Пов╕домлень:
1742
Старосоветским батюшкам и матушкам
("Золото" в╕д "Золотого вересня":-))
01.09.2008 7:20
Пов╕домлень:
176
Перегляд╕в:
2732
“ЗОЛОТИЙ ВЕРЕСЕНЬ” – символ╕чне означення комун╕стичними ╕деолог╕чними структурами дат 17–25.09 ╕ 26–28.10.1939 – часу при╓днання територ╕╖ Зах╕дно╖ Укра╖ни загалом (Сх╕дно╖ Галичини та Львова зокрема) до Радянського Союзу (╕ його адм╕н╕стративно╖ частини – УРСР).
Виконання умов секретного протоколу пакту Молотова-Р╕ббентропа, п╕дписаного 23.08.1939 призвело до агрес╕╖ Н╕меччини проти Польщ╕ ╕ початку Друго╖ Св╕тово╖ в╕йни. Ще в╕д початку вересня 1939, одночасно ╕з бойовими д╕ями н╕мецько-польсько╖ в╕йни, у радянськ╕й прес╕ в межах СРСР, а згодом ╕ у п╕дконтрольних зах╕дноукра╖нських виданнях розпочалася масштабна сер╕я публ╕кац╕й про утиски укра╖нц╕в у Польщ╕ за нац╕ональною ознакою. До початку Друго╖ св╕тово╖ в╕йни радянськ╕ можновладц╕ взагал╕ не переймалися проблемами ╕снування укра╖нц╕в у межах Друго╖ Реч╕ Посполито╖, згадавши про них лише задля виправдання власних агресивних д╕й супроти Польщ╕. Ще задовго до початку в╕йни ╕ до появи радянських в╕йськ у Львов╕ через консульство СРСР в м╕ст╕ активно велася агентурна робота по виявленню можливих осередк╕в опору встановленню радянсько╖ влади, як з боку укра╖нц╕в ╕ поляк╕в, так ╕ нав╕ть ╓вре╖в, а також детального картографування м╕ста. Таким чином, стал╕нський режим грунтовно готувався до майбутнього “визвольного походу”, для якого загалом знадобилося всього дев’ять дн╕в. 15.09.1939 генеральний консул СРСР ╢. Син╕цин ви╖хав з╕ Львова ╕ перетнувши польсько-радянський кордон прибув до Шепет╕вки ╕ допов╕в радянському командуванню про стан справ у Львов╕ та Прикарпатт╕ загалом.
Унасл╕док попередн╕х радянських домовленостей ╕з н╕мецькими нацистами, в╕йська СРСР (а саме в╕йська Ки╖вського в╕йськового округу в склад╕ трьох арм╕й п╕д командуванням Семена Тимошенка), пропагандивно пере╕менован╕ на “Укра╖нський фронт”, 17.09 перейшли кордон через р. Збруч. Всього в поход╕ на зах╕дноукра╖нськ╕ земл╕ взяло участь 266 тис. б╕йц╕в ╕ командир╕в Червоно╖ арм╕╖. Польське державне кер╕вництво, яке знаходилося тод╕ у Коломи╖, в╕ддало наказ сво╖м в╕йськам “З б╕льшовиками у бо╖ не вступати, лише в раз╕ нападу з ╖х боку, або спроб роззбро╖ти частини”. Саме на коломийський напрямок спрямовувала сво╖ д╕╖ 12-та радянська арм╕я, д╕╖ яко╖ координував С. Тимошенко, щоб остаточно перетнути л╕н╕╖ комун╕кац╕й польського в╕йськового командування ╕з Львовом, як найб╕льшим м╕стом ре╜╕ону та ╕ншими в╕йськовими частинами, зосередженими в межах Льв╕вського во╓водства.
Загалом, польськ╕ в╕йська, не чинячи активного опору, добров╕льно здавалися червоноарм╕йцям у полон, або з боями в╕дступали до нейтральних на той час Румун╕╖ та Угорщини. Льв╕вський во╓вода Альфред Б╕лик п╕сля зв╕стки про перех╕д Червоною арм╕╓ю сх╕дного кордону Польщ╕, не зважаючи на сво╖ попередн╕ заяви про те, що залишиться ╕ буде разом ╕з оборонцями Львова до к╕нця, посп╕шно ви╖хав з м╕ста ╕ вже 19.09 був у Мукачевому (Мункач╕) – на територ╕╖ Угорщини.
У стратег╕чних планах радянських в╕йськ на 19.09 було призначено зайняття Львова. Однак, нав╕ть неорган╕зований оп╕р польських в╕йськових ╕ прикордонних частин спов╕льнив просування б╕льшовицького в╕йська у льв╕вському напрямку – в район╕ Скали-Под╕льсько╖, Чорткова ╕ Теребовл╕ справа доходила нав╕ть до артилер╕йських перестр╕лок. В╕дразу вступати до Львова, взявши м╕сто з ходу, для радянц╕в було неможливо, оск╕льки польськ╕ частини, розквартирован╕ у м╕ст╕ ╕ його околицях (25 батальйон╕в п╕хоти, 3 кавалер╕йськ╕ ескадрони, 78 польових гармат ╕ 16 зен╕тних) оборонялося в╕д наступаючих ╕з заходу н╕мецьких в╕йськ (1-╖ г╕рсько╖ див╕з╖ п╕д командуванням Л. Кюблера, що була складовою частиною 14-╖ арм╕╖ В╕льгельма Л╕ста). Однак ефективну оборону м╕ста сутт╓во послаблювала наявн╕сть у ньому близько 100 тис. б╕женц╕в ╕з р╕зних ре╜╕он╕в Польщ╕.
Вранц╕ 19.09. танки Червоно╖ арм╕╖ лише п╕д╕йшли до сх╕дних околиць Львова. Того ж дня у Винниках було орган╕зовано штаб радянсько╖ групи в╕йськ, який очолив командарм 6-╖ арм╕╖ Ф. Гол╕ков ╕ налагоджено прямий телефонний зв’язок ╕з Москвою. 20.09 до Винник прибули ч╕льн╕ представники б╕льшовицько╖ влади – перший секретар Центрального Ком╕тету Комун╕стично╖ Парт╕╖ (б╕льшовик╕в) Укра╖ни (ЦК КП(б)У) Микита Хрущов, народний ком╕сар внутр╕шн╕х справ УРСР ╤ван С╓ров ╕ начальник Головного пол╕туправл╕ння Червоно╖ арм╕╖ Лев Мехл╕с. Останн╕й мав завдання вир╕шувати справи пов’язан╕ ╕з в╕йськовополоненими. Таким чином, Льв╕в остаточно було оточено радянсько-н╕мецькими в╕йськами.
П╕сля переговор╕в м╕ж командуванням н╕мецьких ╕ радянських в╕йськ у середу 20.09. було прийнято сп╕льне р╕шення про те, що наступного дня (21.09.) розпочнеться в╕дх╕д н╕мецьких частин за р. Сян, вздовж яко╖ було визначено л╕н╕ю державного кордону м╕ж СРСР ╕ Н╕меччиною ╕ зняття н╕мецько╖ блокади Львова.. Того ж дня генерал Генерального штабу СРСР О. Василевський передав наказ народного ком╕сара оборони К. Ворошилова зайняти Льв╕в. Про п╕дготовку до штурму ╕з вимогою здач╕ м╕ста через парламентер╕в було пов╕домлено ╕ командування оборони Львова. На переговорах ╕з в╕йськовим комендантом м╕ста генералом В. Лян╜ером зранку 22.09. (п╕сля чергово╖ погрози радянського штурму) було досягнено домовленост╕ про те, що м╕сто займе саме радянська арм╕я ╕ що ус╕м польським в╕йськовим буде гарантовано свободу ╕ в╕льний вих╕д за меж╕ м╕ста (╕з подальшим наданням можливост╕ в╕дступити до Румун╕╖ або Угорщини).
Безпосередньо перед вступом в╕йськ Червоно╖ Арм╕╖ до окуповано╖ н╕мцями частини Польщ╕, за приблизними оц╕нками, з╕ Львова 21–22.09.добров╕льно ви╖хало близько 20 тисяч укра╖нц╕в ╕ поляк╕в, переважно заможних родин ╕ член╕в польських ╕ укра╖нських нац╕онал╕стичних формувань, як╕ намагалися уникнути репрес╕й з боку радянських властей. Парк перед Льв╕вським ун╕верситетом став м╕сцем, де у переддень вступу в м╕сто радянських в╕йськ польськ╕ в╕йськовослужбовц╕ масово кидали свою зброю та амун╕ц╕ю, для того, щоб безперешкодно покинути меж╕ Львова.
22.09. в╕йська Червона арм╕╖ (6-та арм╕я) вступали до Львова. Основн╕ колони в╕йська рухалися вул. Личак╕вською. Додаткова, – переважно танки ╕ артилер╕я, вступала до Львова з боку Галицького перехрестя (з сучасно╖ Ки╖всько╖ траси). В╕д каплиц╕ по вул. Личак╕вськ╕й ╕ до центру м╕ста одностайно льв╕вськ╕ ╓вре╖, ╕ заможн╕, ╕ б╕дн╕ кв╕тами в╕тали вступаюч╕ радянськ╕ в╕йська. Саме для ╓вре╖в вступ Червоно╖ арм╕╖ до м╕ста ╕ Сх╕дно╖ Галичини загалом, сприймався як порятунок в╕д агресивно╖ антисем╕тсько╖ пол╕тики н╕мецько╖ влади, про яку ╖м було добре в╕домо ще ╕з дово╓нного пер╕оду. Тод╕ ж нашвидкоруч виготовлялися червон╕ прапори для встановлення на фасадах будинк╕в – в╕д польського прапора в╕дривали б╕лу смугу. Певна частина укра╖нсько╖ громади м╕ста, зваблена комун╕стичними гаслами та ╕деолог╕╓ю, також в╕тала кв╕тами вступаючу до Львова Червону арм╕ю.
З оперативних зведень Генштабу Червоно╖ Арм╕╖, що друкувалися у прес╕ з 17 до 25.09., лише одне м╕стило пов╕домлення про те, як м╕сцеве населення у Львов╕ захоплено зустр╕ло червоноарм╕йц╕в. У подальших пов╕домленнях под╕бно╖ ╕нформац╕╖ не було. ╥╖ зам╕нили репортаж╕ про зайнят╕ м╕ста, переможн╕ марш╕ (30 – 40 км на день), захоплення у полон польських в╕йськовослужбовц╕в. Загалом же про св╕дчення ентуз╕азму зустр╕ч╕ Червоно╖ арм╕╖ м╕сцевим населеннням Львова ╕ Зах╕дно╖ Укра╖ни збереглося б╕льше плакат╕в ан╕ж фотограф╕й.
Ус╕х польських солдати ╕ оф╕цер╕в, затриманих у межах м╕ста, негайно роззброювали, ╕ згодом переважну б╕льш╕сть ╖х було заарештовано. Зг╕дно ╕з розпорядженням Л. Мехл╕са польськ╕ в╕йськовослужбовц╕ укра╖нського або б╕лоруського походження в╕дпускалися в першу чергу. Всупереч попередн╕м радянсько-польським домовленостям польських оф╕цер╕в ус╕х р╕вн╕в було оголошено в╕йськовополоненими ╕ депортовано. Частину депортованих оф╕цер╕в було розстр╕ляно поблизу Катин╕ ╕ Харкова в 1940. Окр╕м в╕йськових, службовц╕в пол╕ц╕╖ ╕ жандармер╕╖, у Львов╕ було заарештовано ус╕х чиновник╕в м╕сько╖ ради разом ╕з президентом м╕ста Стан╕славом Островським (1892 – 1982). Останнього запросили н╕би-то на зустр╕ч ╕з С. Тимошенком ╕ заарештували, а п╕сля двох рок╕в перебування у сл╕дчих ╕золяторах Львова ╕ Москви, засудили до 8-ми рок╕в ув’язнення в таборах ГУЛАГу.
Зг╕дно св╕дчень очевидц╕в, вступаюч╕ до Львова червоноарм╕йц╕ вражали сво╖м неохайним виглядом (у брудних довгополих шинелях ╕ засалених г╕мнастерках) ╕ безкультур’ям – т╕, хто не знав укра╖нсько╖ або польсько╖ мови в╕дразу огризалися, вимагаючи говорити на “понятном языке”. У центр╕ м╕ста прибул╕ червоноарм╕йц╕ мали право розмовляти ╕з льв╕в’янами лише в присутност╕ ком╕сар╕в ╕ парт╕йних прац╕вник╕в, а поза його межами у в╕льний час займалися мародерством ╕ грабежами. Типовим для червоноарм╕йц╕в, розквартированих за межами центру Львова стало “полювання” за золотими або ср╕бними годинниками на ланцюжках. ╥х в╕дбирали у власник╕в не лише на вулицях, але ╕ в житлах. Оск╕льки под╕бн╕ д╕╖ набули масового характеру, радянський в╕йськовий комендант Львова Г. ╤ванов (Кот╓лков) оголосив про запровадження в╕йськового стану в м╕ст╕, який тривав до 15.11.1939. Через в╕йськово-пол╕тичну напругу, за участю червоноарм╕йц╕в у Львов╕ траплялися ще б╕льш прикр╕ ╕нцеденти. Зокрема, Микита Хрущов, не називаючи пр╕звища потерп╕лого, у сво╖х мемуарах згаду╓ про випадок по вул. Кадетськ╕й (тепер вул. Гвард╕йськ╕й), який стався увечер╕ 23.09.1939. Тод╕ на балкон одного ╕з житлових будик╕в вийшов покурити в╕йськовий журнал╕ст Н. ╤. Жовтневий (Н. Жукович). Арм╕йський патруль, що проходив вулицею, здалеку прийняв його за польського снайпера ╕, зчинивши без попередження стр╕лянину, в╕дразу вбив наповал. Через два дн╕ Н. Жовтневого було поховано на 1-му пол╕ Личак╕вського цвинтаря ╕з написом на могильн╕й плит╕ “Загинув у боротьб╕ за визволення народ╕в Зах╕дно╖ Укра╖ни в╕д ярма польських пан╕в”. Також у к╕нц╕ вересня 1939 в межах Львова в сутичках ╕з польськими п╕дп╕льними бо
Читаю лише конструктив. Хамство ╕ матюки на╖вного гомосексуального психопата vote , буйнобожев╕льного ол╕гофрен╕чного иванка та ╕ншого обд╕леного ╕ звиродн╕лого кацапомоскалья ╕гнору╓ться:)
nachtigall2008
Пов╕домлень:
2147
446534922
10.10.2008 21:13
Рассматривать версальские условия как причину прихода Гитлера к власти несколько упрощенно
Разумеется.
Якщо хочете високо п╕днятися, користуйтесь власними ногами. Не дозволяйте нести себе, не с╕дайте на чуж╕ плеч╕ ╕ голови
(Ф. Н╕цше)
Andy
Пов╕домлень:
2163
13.10.2008 11:09
нахтигаль2008,
2-я МВ была изначально заложена в версальском мире. Не помню точно, но кто-то из французов тогда сразу сказал, что это не мир, а всего лишь перемирие на 20 лет. Если интересно, то посмотри и увидишь, как европейские демократии готовили Германию к новой войне. Просто эти бедняги не предполагали, что они будут захвачены вихрем этой войны. Как британцы реализовывали свою политику не допускать ведущей роли в европейских делах одного европейского государства. Поинтересуйса вопросом с Польшей. Это период истории Европы намного интересней, чем энциклопедия Львова.
Gero
Пов╕домлень:
1742
14.10.2008 19:27
Класно тебе, Анд╕, Енциклопед╕я впекла "золотим вереснем":)) ДОс╕ забути не можеш:)) А тут в п╕дручнику для вуз╕в вс╕ ваш╕ совков╕ стереотипи ╕ кл╕ше про "феодал╕зм" ╕ "феодальне гноблення" ╕ т.п. фальсиф╕кац╕╖ розкладен╕ на ганебн╕й дошц╕:)
Читаю лише конструктив. Хамство ╕ матюки на╖вного гомосексуального психопата vote , буйнобожев╕льного ол╕гофрен╕чного иванка та ╕ншого обд╕леного ╕ звиродн╕лого кацапомоскалья ╕гнору╓ться:)
Andy
Пов╕домлень:
2163
15.10.2008 15:33
геро,
дякую, пошукаю, почитаю, пом╕ркую. Пот╕м обговоремо. До реч╕, уже в продажу?
В╕таю вс╕х галичан з╕ святом - р╕чниц╓ю створення УПА!
Читав статтю, що у Львов╕ провели квест для д╕тей: "Бандерзнай". Пропоную квест для форумчан: "УПАзнай".
Перше питання: в 1939 роц╕ РККА видила з╕ Львова поляк╕в; в 1941 роц╕ н╕мецьк╕ союзники вибили з╕ Львова РККА; в 1944 роц╕ РККА вибила з╕ Львова н╕мц╕в (вже не союзник╕в). А зараз увага: кого ╕ коли вибили з╕ Львова б╕йц╕ УПА?
Iwanko
Пов╕домлень:
2785
15.10.2008 15:40
Энди, показали в новынах директора ареологического НИИ Украины. Он сказал следующее "никакого второго фронта УПА не открывал, только если не считать вторым фронтом собственный народ". Архивных материалов про подвиги(без кав.) УПА не нашли, полезли в земле копаться и там не нашли... вот оказия какая к их празднику, "герои" есть а свидетельств их борьбы с фашистами нет
Мой друг - Путин
nachtigall2008
Пов╕домлень:
2147
446534922
17.10.2008 23:53
2-я МВ была изначально заложена в версальском мире. Не помню точно, но кто-то из французов тогда сразу сказал, что это не мир, а всего лишь перемирие на 20 лет.
Я ще можу згадати слова Стал╕на про план чи то Даллеса,чи то Юнга: "Франц╕я з Англ╕╓ю за рахунок Н╕меччини в╕ддають сво╖ борги Америц╕".
Просто эти бедняги не предполагали, что они будут захвачены вихрем этой войны. Как британцы реализовывали свою политику не допускать ведущей роли в европейских делах одного европейского государства. Поинтересуйса вопросом с Польшей. Это период истории Европы намного интересней, чем энциклопедия Львова.
я про це питання читав в контекст╕ Карпатсько╖ Укра╖ни.
вот оказия какая к их празднику, "герои" есть а свидетельств их борьбы с фашистами нет
зрозум╕ло: фашист╕в на час створення УПА на фронт╕ ╕ не було. Хай Енд╕ поправить,але наск╕льки я памятаю,п╕сля Курсько╖ Дуги ╕тал╕йц╕в на фронт╕ було не густо.
Але ж ви мали на уваз╕ нацист╕в - то ╕нша справа.Що ж,це ╕нша ╕стор╕я. Я про це в╕дпов╕дав Енд╕,нема╓ смислу повторятись,тим б╕льше що я об╕цяв про УПА б╕льше не писати. Так що н╕чого п╕дн╕мати це питання в зайвий раз. Ну,була р╕чниця.Хай т╕,хто вважа╓ УПА героями - святкують,тим б╕льше що ╕ Покрови.А хто ма╓ протилежн╕ погляди - хай вда╓,що н╕чого не трапилось.От ╕ вийдемо з конфл╕кту.
Якщо хочете високо п╕днятися, користуйтесь власними ногами. Не дозволяйте нести себе, не с╕дайте на чуж╕ плеч╕ ╕ голови
(Ф. Н╕цше)
Gero
Пов╕домлень:
1742
20.10.2008 15:18
Червон╕» нитки
Зайве, зв╕сно, доводити те, що 1944-го до справжнього визволення Львова 1991-го залишалося 47 рок╕в, бо 60 л╕т тому на зм╕ну одним загарбникам прийшли ╕нш╕ - не менш кривав╕. Цей очевидний факт не визнають лише безнад╕йн╕ догматики, тож погорта╓мо, натом╕сть, скуп╕ згадки компарт╕йних «╕сторик╕в» про бо╖ у столиц╕ Галичини 1944-го.
Тим паче, що т╕ под╕╖ ще й шит╕ «червоними» нитками, оск╕льки не вписувалися в ╕деальну картину славнозв╕сно╖ «перемоги». Причому, перепов╕даючи ╖х, компарт╕йн╕ видання спростовували й одне одного, ╕... самих себе.
26 липня 1981 року у льв╕вськ╕й газет╕ «В╕льна Укра╖на» подали витяги з наказу штабу 10-го гвард╕йського танкового корпусу в╕д 22 липня 1944-го: «Ворог у вуличних боях у Львов╕ чинить упертий оп╕р наступаючим з’╓днанням корпусу... Корпус з попередн╕ми частинами посилення продовжу╓ виконувати поставлене завдання по очищенню м. Львова в╕д ворога ╕ знищенню його опорних пункт╕в на комун╕кац╕ях з’╓днань ╕ частин».
А журнал бойових д╕й корпусу, уривки якого «В╕льна Укра╖на» подала тод╕ ж, твердив:
«24 липня 1944 р., о 14 год. 30 хв. частини 63-╖ гвард╕йсько╖ танково╖ бригади у вза╓мод╕╖ з 3-м мотостр╕лецьким батальйоном 29-╖ гвард╕йсько╖ бригади, зламавши оп╕р ворога, оволод╕ли вокзалом Льв╕в-Головний ╕ зайняли кругову оборону...
26 липня 1944 р. ворог, обороняючи Льв╕в, п╕д д╕╓ю наших частин в╕дходить у зах╕дному ╕ п╕вн╕чно-зах╕дному напрямку. Льв╕вський гарн╕зон продовжу╓ очищати м. Льв╕в...
27 липня 1944 р. До 8 год. 63-я гвард╕йська танкова бригада з 72-м гвард╕йським окремим танковим полком, 29-ю гвард╕йською мотостр╕лецькою бригадою у вза╓мод╕╖ з частинами 100-╖, 183-╖ стр╕лецьких див╕з╕й, що п╕д╕йшли, р╕шучим наступом зламали оп╕р ворога у п╕вденн╕й частин╕ м. Львова. О 9 год. м. Льв╕в повн╕стю зв╕льнений в╕д ворога...»
Однак у колективн╕й монограф╕╖ «╤стор╕я Львова», що вийшла 1984-го у ки╖вському видавництв╕ «Наукова думка», читач цих даних... не знайде. ╤ не дивно, бо з його витяг╕в у «В╕льн╕й Укра╖н╕» виплива╓ н╕сен╕тниця.
По-перше, «визволител╕», «очищуючи» Льв╕в в╕д ворога, зайняли оборону, яка змусила ворога... полишити м╕сто. По-друге, п╕сля того, як н╕мц╕ в╕д╕йшли у зах╕дному ╕ п╕вн╕чно-зах╕дному напрямках, ╖хн╕й оп╕р зламали... ще раз - уже в п╕вденн╕й частин╕ Львова.
Плутанина у верс╕ях
В╕дтак в «╤стор╕╖ Львова» розпов╕дь про його «штурм» почали... не з под╕й 22 липня 1944-го: «23 липня командування фронту наказало 3-й гвард╕йськ╕й танков╕й арм╕╖ головними силами зд╕йснити швидкий марш-маневр в обх╕д Львова з п╕вн╕чного заходу. Ламаючи оп╕р ворога, ╕з сходу до м╕ста п╕д╕йшли частини 60-╖ арм╕╖ ╕ 4-╖ танково╖ арм╕╖».
До складу останньо╖ з них входив ╕... корпус, штаб якого твердив, що ще 22-го його вояки продовжували «очищення» м╕ста в╕д ворога. Тобто в «╤стор╕╖ Львова» його «визволення»... перенесли. ╤ запевнили, що червоноарм╕йц╕ вели бо╖ за кожну вулицю, кожний будинок.
Однак п╕сля того, як автори «╤стор╕╖ Львова» ув╕йшли до редколег╕╖ «╤стор╕╖ Львова в документах ╕ матер╕алах», видан╕й «Науковою думкою» 1986-го, до ╖╖ зм╕сту потрапили витяги ╕ з наказу штабу корпусу, ╕ з його журналу бойових д╕й. А коли напередодн╕ краху СРСР к╕лька московських журнал╕в опубл╕кували спогади екс-глави ЦК КПРС Микити Хрущова «Час. Люди. Влада», льв╕в’яни д╕зналися з них ╕ про таку верс╕ю «визволення» м╕ста:
«Спершу ми спробували щастя захопити Льв╕в зненацька, але це не вдалося: ворог нав’язав б╕й. Було вир╕шено не впиратися й не витрачати час, не класти там живу силу, долаючи налагоджену оборону, а вдарити прямо на Перемишль. Нехай Льв╕в опиниться у тилу наших в╕йськ. Тим самим ми змусимо ворога п╕ти з╕ Львова без бою. Так пот╕м ╕ вийшло. Для цього танкову арм╕ю Рибалка, яка на п╕дступах до Львова вв’язалася у б╕й, треба було розвернути п╕вн╕чн╕ше, вив╕вши ╖╖ з бою, аби повернути ╖╖ на зах╕д через Жовкву та Явор╕в до Перемишля. Невдовз╕ наш╕ в╕йська зайняли Перемишль. Н╕мц╕, в╕дчувши загрозу з тилу, сам╕ вискочили з╕ Львова, ╕ наш╕ в╕йська вступили до нього».
Ось вам ╕ «бо╖ за кожну вулицю, кожен будинок»... ╤ все ж бойов╕ д╕╖ у м╕ст╕ тод╕ в╕дбулися, ╕накше б у ньому не загинув старшина Олександр Марченко - стр╕лок-радист з ек╕пажу танка, котрий 23 липня 1944-го, як записано в «╤стор╕╖ Львова», «прорвався до будинку м╕сько╖ Ради», «п╕днявся на вежу ратуш╕ ╕ встановив червоний прапор».
Прапори на ратуш╕
Однак н╕ «╤стор╕я Львова», н╕ Хрущов не згадали те, що можна прочитати, прим╕ром, у № 2 журналу «Спецназ России» за 2003-й: «На шпил╕ ратуш╕ був п╕днятий б╕ло-червоний прапор Польщ╕, поруч ╕з ним майор╕ли американський ╕ британський прапори. Сов╓ти п╕дняли св╕й у в╕кн╕ другого поверху, вище ╕ти не наважилися».
Ц╕ слова належать Юзефу Хальському - вояков╕ 14-го полку язловецьких улан╕в п╕дп╕льно╖ Арм╕╖ Крайово╖ (дал╕ - АК), що п╕дпорядковувалася екс-льв╕в’янину - генералов╕ Тадеушу Комаровському (псевдон╕м - «Бур») ╕ польському ем╕грантському урядов╕ у Лондон╕. А ул╕тку 1944-го нараховувала, за деякими оц╕нками, до 380 тис. ос╕б.
Св╕дчення ж Хальського узят╕ автором «Спецназа России» ╤. Пихаловим ╕з книги «З хрон╕ки комун╕зму» Ярослава Шарека, якого ак╕вець запевнив, що улани сп╕льно з червоно╖ арм╕╓ю зв╕льняли Льв╕в. Про участь АК у боях за нього писали й укра╖нськ╕ досл╕дники - Владислав Гриневич, Ярослав Грицак, Леон╕д Зашк╕льняк, ╤гор ╤люшин, Микола Крикун, ╤гор Мельник...
За даними останнього з них, коли на льв╕вськ╕й ратуш╕ з’явився червоний прапор, н╕мц╕ скинули його одразу ж. А т╕ к╕лька сов╓тських танк╕в, як╕ прорвалися до центру м╕ста 22-го та 23 липня 1944-го, в╕дступили п╕д н╕мецькими ударами.
Тод╕ ж ╕з п╕дп╕лля вийшли, зайнявши центральну й зах╕дну частини Львова, до 3 тис. улан╕в та вояк╕в 5-╖ п╕хотно╖ див╕з╕╖ АК, як╕ реал╕зовували таким чином план «Буря», затверджений командуванням АК ще 20 листопада 1943-го. В╕дпов╕дно до нього, АК при наближенн╕ сов╓тсько-н╕мецького фронту до Зах╕дно╖ Укра╖н╕, Зах╕дно╖ Б╕лорус╕ ╕ Литви мала займати в них ключов╕ м╕ста п╕сля того, як ╖х залишать основн╕ н╕мецьк╕ в╕йська.
Таким чином Москву намагалися поставити перед таким «доконаним фактом»: вза╓мод╕ючи з червоною арм╕╓ю, АК бере участь у визволенн╕ «сво╖х» дово╓нних терен╕в, на яких в╕дновлю╓ юрисдикц╕ю польського ем╕грантського уряду в Лондон╕. Мета - аби Москва визнала той уряд оф╕ц╕йним представником Реч╕ Посполито╖ на м╕жнародн╕й арен╕ без будь-яких поступок у питанн╕ щодо приналежност╕ зах╕дноукра╖нських та зах╕дноб╕лоруських земель ╕ литовського м╕ста В╕льнюс.
Переб╕рлив╕сть у ворогах
Причому для усп╕ху «Бур╕» АК берегла сво╖ кадри, уникаючи масштабних з╕ткнень ╕з н╕мцями. Кер╕вник льв╕всько╖ «делегатури» ем╕грантського уряду в╕драджував сво╖х п╕длеглих в╕д активно╖ боротьби з н╕мцями, запевняючи, що це лише посилю╓ шанси СРСР на захоплення «сх╕дних польських територ╕й».
В АК нав╕ть карали командир╕в, як╕ розконсп╕рувалися, аби взяти участь в укра╖нсько-польських сутичках на Волин╕, спровокованих г╕тлер╕вцями й загонами НКВС, котр╕ перед тим, як убивати поляк╕в, ч╕пляли на сво╖х вояк╕в в╕дзнаки УПА. Повстання поляк╕в проти н╕мц╕в мало вибухнути лише «п╕д носом» у червоно╖ арм╕╖.
Таким чином кер╕вництво АК успадкувало пор╕вняння з г╕╓ною, що намага╓ться п╕д╕брати шматок чужо╖ здобич╕, яке прем’╓р-м╕н╕стр Велико╖ Британ╕╖ В╕нстон Черч╕лль дав кер╕вництву Польщ╕ за те, що вона разом ╕з Н╕меччиною та Угорщиною взяла участь у под╕л╕ Чехословаччини. За словами прем’╓ра, завжди ╕снувало дв╕ Польщ╕: одна з них боролася за правду, а ╕нша - стелилася у п╕длост╕.
У Львов╕ АК спромоглася зайняти лише його центральну й зах╕дну частини. Замарстин╕в, Клепар╕в ╕ Леванд╕вку до 27 липня утримували н╕мц╕, а червоноарм╕йц╕ д╕йшли того дня т╕льки до центрального вокзалу й зайняли Цитадель та п╕вденно-сх╕дн╕ околиц╕ м╕ста.
Тим часом нечисленний п╕дрозд╕л Укра╖нсько╖ повстансько╖ арм╕╖ боронив у Львов╕ Святоюрський собор - резиденц╕ю глави Укра╖нсько╖ греко-католицько╖ церкви митрополита Андрея Шептицького. Перестороги були не зайвими - командир польського прокомун╕стичного партизанського загону Сатановський допов╕дав Москв╕, що польське населення свого головного ворога вбача╓ не в н╕мцях, а в укра╖нцях.
Нав╕ть п╕сля провалу «Бур╕» ╕нший глава льв╕всько╖ «делегатури», Островський, доклав неабияких зусиль, заохочуючи поляк╕в ув╕йти до складу «винищувальних батальйон╕в», як╕ сп╕льно з чек╕стами воювали проти УПА. Напередодн╕ ж «Бур╕», за даними ╤. ╤люшина, до АК влилися пол╕ц╕йн╕ формування, сформован╕ н╕мцями для боротьби з УПА. Саме вони в╕дзначилися найб╕льшою лют╕стю щодо цив╕льного укра╖нського населення у ход╕ м╕жетн╕чного конфл╕кту на Волин╕.
У березн╕ 1944-го льв╕вський ф╕л╕ал «Кер╕вництва диверс╕ями» АК в╕дправив вояк╕в у «пациф╕кац╕йний» рейд, у ход╕ якого у селах Хл╕бович╕, Черепин ╕ Лопушна закатували до 130 цив╕льних укра╖нц╕в. А у липн╕ 1944-го у Львов╕ ак╕вц╕ вбили до 400 укра╖нц╕в. Лише сус╕ди-поляки врятували в╕д розправи колишнього с╕чового стр╕льця Олену Степан╕в.
Вич╕куван╕ перемоги
Вочевидь, жертв у Львов╕ було б б╕льше, коли б АК зайняла все м╕сто. Але п╕сля того, як 27 липня 1944-го н╕мц╕ полишили його, до нього вступила червона арм╕я. Та навряд чи вона т╕льки тому займала оборону в м╕ст╕, аби зберегти сво╖ сили.
Бо питання в╕йськово╖ доц╕льност╕ не стояло для ╖╖ маршал╕в, прим╕ром, п╕д час штурму Ки╓ва, у ход╕ якого сотн╕ тисяч солдат╕в поклали, аби заволод╕ти столицею Укра╖ни до р╕чниц╕ «Великого Жовтня». А на штурм Берл╕на маршал Георг╕й Жуков теж кинув сотн╕ тисяч солдат╕в «у лоб» на глибоко ешелоновану оборону противника, аби випередити тод╕шн╕х зах╕дних союзник╕в СРСР.
Натом╕сть, коли 1 вересня 1944-го АК п╕дняла повстання у Варшав╕, червона арм╕я на п╕вроку застрягла у Праз╕ - район╕ польсько╖ столиц╕ на правому берез╕ р╕ки В╕сла. ╤ вич╕кувала, поки поляки й н╕мц╕ якомога б╕льше повинищують одне одного.
Коли ж у травн╕ 1945-го повстала столиця Чехословаччини, то в н╕й червону арм╕ю випередили т╕ рос╕яни, як╕ прийшли на допомогу повстанцям, аби реаб╕л╕туватися за те, що воювали на боц╕ н╕мц╕в. Результат обох повстань був аналог╕чним - сов╓тськ╕ в╕йська встановили в знекровлених ╓вропейських столицях промосковськ╕ режими.
А у Львов╕ червона арм╕я вич╕кувала знекровлення не лише н╕мц╕в ╕ поляк╕в, а й УПА. За даними ╤. ╤люшина, ще в найближче оточення комендант╕в Союзу збройно╖ боротьби, перейменованого 1942-го на АК, влилися численн╕ агенти НКВС, як╕ спрямовували п╕дп╕льник╕в у русло, виг╕дне для Кремля. Ут╕м, на запитання про те, чи нацьковували чек╕сти ак╕вц╕в, а чи «лише» знали про плани розправи над укра╖нцями, може в╕дпов╕сти т╕льки арх╕в ОДПУ-НКВС-КДБ-ФСБ у Москв╕...
Попри заслуги ак╕вц╕в у сп╕льн╕й ╕з червоною арм╕╓ю боротьб╕ проти н╕мц╕в та укра╖нц╕в, сов╓тське командування зажадало в╕д командувача льв╕вського округу АК полковника Ф╕л╕пковського, аби розформував сво╖ загони. Його разом ╕з к╕лькома оф╕церами й главою окружно╖ «делегатури» заарештували, а рядовим ак╕вцям вел╕ли при╓днатися до промосковського в╕йська польського. З тими, хто в╕дмовився, з’╓днання НКВС воювали ╕ до «перемоги» у в╕йн╕, ╕ п╕сля не╖.
Читаю лише конструктив. Хамство ╕ матюки на╖вного гомосексуального психопата vote , буйнобожев╕льного ол╕гофрен╕чного иванка та ╕ншого обд╕леного ╕ звиродн╕лого кацапомоскалья ╕гнору╓ться:)
Andy
Пов╕домлень:
2163
22.10.2008 16:38
Блестящая статья. Сразу видно глубокий анализ. Подитоживая, можно сделать простой вывод: РККА м. Львов от немцев не освобождало. Просто немцам стало скучно любоваться за перестрелками между АК и УПА. Видать, немцы решили, что в Перемышле было гораздо веселее: ведь там же уже русские. Чего во Львове сидеть, с кем тут воевать? Эти так вообще на вокзале оборону держат. Скучно.
«24 липня 1944 р., о 14 год. 30 хв. частини 63-╖ гвард╕йсько╖ танково╖ бригади у вза╓мод╕╖ з 3-м мотостр╕лецьким батальйоном 29-╖ гвард╕йсько╖ бригади, зламавши оп╕р ворога, оволод╕ли вокзалом Льв╕в-Головний ╕ зайняли кругову оборону...
26 липня 1944 р. ворог, обороняючи Льв╕в, п╕д д╕╓ю наших частин в╕дходить у зах╕дному ╕ п╕вн╕чно-зах╕дному напрямку. Льв╕вський гарн╕зон продовжу╓ очищати м. Льв╕в...
По-перше, «визволител╕», «очищуючи» Льв╕в в╕д ворога, зайняли оборону, яка змусила ворога... полишити м╕сто. По-друге, п╕сля того, як н╕мц╕ в╕д╕йшли у зах╕дному ╕ п╕вн╕чно-зах╕дному напрямках, ╖хн╕й оп╕р зламали... ще раз - уже в п╕вденн╕й частин╕ Львова.
Ну а это просто улыбнуло. Особенно про занятие обороны наступающими. Ведь известно, что любой человек, мало-мальски знакомый с тактикой и историей войн, никогда не поверит в то, что части наступающих войск могут занимать оборону при прорыве. А зачем, спрашивается, оборона? Ведь наступающие понесли потери при наступлении, коммуникации растянуты, части снабжения не успевают за наступающими, враг контратакует. Да зачем тут обороняться? Тут только наступать. Мдя.
А еще нужно плюнуть в сторону москалей за то, что они не стали брать Львов штурмом, а решили его трусливо обойти. И поэтому галицкий Пьемонт не превратился в груду щебня, как Сталинград, например. Кляти москалюги!
Gero
Пов╕домлень:
1742
23.10.2008 11:31
Блестящая статья. Сразу видно глубокий анализ. Подитоживая, можно сделать простой вывод: РККА м. Львов от немцев не освобождало. Просто немцам стало скучно любоваться за перестрелками между АК и УПА. Видать, немцы решили, что в Перемышле было гораздо веселее: ведь там же уже русские. Чего во Львове сидеть, с кем тут воевать? Эти так вообще на вокзале оборону держат. Скучно.
19.07 1944 р. н╕мецька адм╕н╕страц╕я почала евакуац╕ю з╕ Львова. Н╕ про яку оборону м╕ста ╕ не помишляючи. Збройне повстання загон╕в АК в м╕ст╕ цей процес т╕льки пришвидшило. Червона арм╕я Льв╕в заняла п╕сля того, як АК внасл╕док операц╕╖ "Буря" в╕дступаючих н╕мц╕в з м╕ста погнала. Ти за сво╖ми статег╕чними замашками важливих деталей не пом╕ча╓ш а може ╕ навмисно "не пом╕ча╓ш". Яскравий тому приклад доля танк╕ста Марченка, який червоний прапор на м╕ськ╕й ратуш╕ встановив. Чомусь його зробили геро╓м аж у часи раннього Бр╓жн╓ва. Не через н╕мц╕в в╕н до льв╕всько╖ ратуш╕ пробивався, а через пости АК. ╤ не н╕мц╕ його на т╕й же ратушев╕й веж╕ вбили.
«24 липня 1944 р., о 14 год. 30 хв. частини 63-╖ гвард╕йсько╖ танково╖ бригади у вза╓мод╕╖ з 3-м мотостр╕лецьким батальйоном 29-╖ гвард╕йсько╖ бригади, зламавши оп╕р ворога, оволод╕ли вокзалом Льв╕в-Головний ╕ зайняли кругову оборону...
26 липня 1944 р. ворог, обороняючи Льв╕в, п╕д д╕╓ю наших частин в╕дходить у зах╕дному ╕ п╕вн╕чно-зах╕дному напрямку. Льв╕вський гарн╕зон продовжу╓ очищати м. Льв╕в...
По-перше, «визволител╕», «очищуючи» Льв╕в в╕д ворога, зайняли оборону, яка змусила ворога... полишити м╕сто. По-друге, п╕сля того, як н╕мц╕ в╕д╕йшли у зах╕дному ╕ п╕вн╕чно-зах╕дному напрямках, ╖хн╕й оп╕р зламали... ще раз - уже в п╕вденн╕й частин╕ Львова.
Ну а это просто улыбнуло. Особенно про занятие обороны наступающими. Ведь известно, что любой человек, мало-мальски знакомый с тактикой и историей войн, никогда не поверит в то, что части наступающих войск могут занимать оборону при прорыве. А зачем, спрашивается, оборона? Ведь наступающие понесли потери при наступлении, коммуникации растянуты, части снабжения не успевают за наступающими, враг контратакует. Да зачем тут обороняться? Тут только наступать. Мдя.
Значить п╕д Варшавою теж до оборони не переходили?:)Там же ситуац╕я була аналог╕чна льв╕вськ╕й. АК н╕мц╕в вит╕снило, але радянц╕ чекали поки н╕мц╕ оговтаються ╕ пол╕тично неугодне АК викосять. Сам же визнавав що "не для того Польшу освобождали, чтобы лондонское правительство утверждать":)
По-друге, бажано-небажане руйнування взяв на себе Терноп╕ль, де н╕мц╕ тримали оборону ╕ як насл╕док 99% старого м╕ста було боями знищено. У Львов╕ ╕ в його межах н╕хто оборонних позиц╕й не робив, та ╕ не зручне м╕сто було для оборони не лише у 1944, але ╕ в 1941 р.
По-трет╓, дата 27.07 уже нав╕ки асоц╕юватиметься ╕з Скнил╕вською ав╕акатастрофою, а не з "визволенням" як ╕ ╕ншими святкуваннями пер╕оду п╕знього Кучми.
Читаю лише конструктив. Хамство ╕ матюки на╖вного гомосексуального психопата vote , буйнобожев╕льного ол╕гофрен╕чного иванка та ╕ншого обд╕леного ╕ звиродн╕лого кацапомоскалья ╕гнору╓ться:)
Andy
Пов╕домлень:
2163
23.10.2008 12:14
19.07 1944 р. н╕мецька адм╕н╕страц╕я почала евакуац╕ю з╕ Львова. Н╕ про яку оборону м╕ста ╕ не помишляючи.
Ладно, пусть так.
Збройне повстання загон╕в АК в м╕ст╕ цей процес т╕льки пришвидшило. Червона арм╕я Льв╕в заняла п╕сля того, як АК внасл╕док операц╕╖ "Буря" в╕дступаючих н╕мц╕в з м╕ста погнала.
А это как понимать?
АК молодцы: погнали немцев, которые обороняться и не собирались. Херои, мля. Ты вообще-то логически пытаешься связывать свои выссказывания?
Значить п╕д Варшавою теж до оборони не переходили?:)
Там же ситуац╕я була аналог╕чна льв╕вськ╕й
.
Да ну? Надо же, какие познания! Ты вообще видишь разницу между обороной перед передним краем противника, и круговой обороной? Части РККА что, вошли в Варшаву? Штурмовали ее? Я уже не раз говорил: не разбираешься в войнах периода 20 века - не лезь со своими комментариями. Когда мне нужно будет что-то узнать по войнам средневековья, я у тебя спрошу. А тут тебе лучше помолчать.
Можно что угодно говорить о том, кто освободил Львов. Особенно, если его никто не оборонял (смотрим выше цитаты про действия немцев). Но совершенно очевидно одно: части РККА, развивая наступление, обходят Львов, тем самым создавая для немцев угрозу окружения. Немцы в окружении сражаться не любили. Еще больше они не любили уличных боев. Сталинграда им хватило. Понимая, что город они все равно не удержат, немцы принимают решение отходить, с целью избежать окружения и потерять личный состав и вооружение. А в это время части АК "мужественно" освобождают город от эвакуирующихся немцев. Попутно устраивая охоту за бийцямы УПА. И пока две самые сильные армии мира решают свои стратегические задачи, АК и УПА спорят за право быть "освободителями" Львова.
А скныливская трагедия тут ни при чем. Скажем спасибо новой демократической власти за "блестящую" подготовку авиашоу. Сколько таких трагедий было при клятых москалях? А ведь тогда больше летали. В том числе и на парадах.
«
<-
<
14
15
16
17
18
>
»
