Великие Украинцы

Тема

 
Правила форуму В╕та╓мо, гостю
Вх╕д Ре╓страц╕я
Форум  »  Про проект  »  ╤стор╕я Укра╖ни  »  Старосоветским батюшкам и матушкам  » 
« <- < 13 14 15 16 17 > »
Gero
Пов╕домлень: 1742
Старосоветским батюшкам и матушкам
("Золото" в╕д "Золотого вересня":-))
01.09.2008 7:20
Пов╕домлень: 176
Перегляд╕в: 2731
&#8220;ЗОЛОТИЙ ВЕРЕСЕНЬ&#8221; &#8211; символ╕чне означення комун╕стичними ╕деолог╕чними структурами дат 17&#8211;25.09 ╕ 26&#8211;28.10.1939 &#8211; часу при╓днання територ╕╖ Зах╕дно╖ Укра╖ни загалом (Сх╕дно╖ Галичини та Львова зокрема) до Радянського Союзу (╕ його адм╕н╕стративно╖ частини &#8211; УРСР).
Виконання умов секретного протоколу пакту Молотова-Р╕ббентропа, п╕дписаного 23.08.1939 призвело до агрес╕╖ Н╕меччини проти Польщ╕ ╕ початку Друго╖ Св╕тово╖ в╕йни. Ще в╕д початку вересня 1939, одночасно ╕з бойовими д╕ями н╕мецько-польсько╖ в╕йни, у радянськ╕й прес╕ в межах СРСР, а згодом ╕ у п╕дконтрольних зах╕дноукра╖нських виданнях розпочалася масштабна сер╕я публ╕кац╕й про утиски укра╖нц╕в у Польщ╕ за нац╕ональною ознакою. До початку Друго╖ св╕тово╖ в╕йни радянськ╕ можновладц╕ взагал╕ не переймалися проблемами ╕снування укра╖нц╕в у межах Друго╖ Реч╕ Посполито╖, згадавши про них лише задля виправдання власних агресивних д╕й супроти Польщ╕. Ще задовго до початку в╕йни ╕ до появи радянських в╕йськ у Львов╕ через консульство СРСР в м╕ст╕ активно велася агентурна робота по виявленню можливих осередк╕в опору встановленню радянсько╖ влади, як з боку укра╖нц╕в ╕ поляк╕в, так ╕ нав╕ть ╓вре╖в, а також детального картографування м╕ста. Таким чином, стал╕нський режим грунтовно готувався до майбутнього &#8220;визвольного походу&#8221;, для якого загалом знадобилося всього дев&#8217;ять дн╕в. 15.09.1939 генеральний консул СРСР ╢. Син╕цин ви╖хав з╕ Львова ╕ перетнувши польсько-радянський кордон прибув до Шепет╕вки ╕ допов╕в радянському командуванню про стан справ у Львов╕ та Прикарпатт╕ загалом.
Унасл╕док попередн╕х радянських домовленостей ╕з н╕мецькими нацистами, в╕йська СРСР (а саме в╕йська Ки╖вського в╕йськового округу в склад╕ трьох арм╕й п╕д командуванням Семена Тимошенка), пропагандивно пере╕менован╕ на &#8220;Укра╖нський фронт&#8221;, 17.09 перейшли кордон через р. Збруч. Всього в поход╕ на зах╕дноукра╖нськ╕ земл╕ взяло участь 266 тис. б╕йц╕в ╕ командир╕в Червоно╖ арм╕╖. Польське державне кер╕вництво, яке знаходилося тод╕ у Коломи╖, в╕ддало наказ сво╖м в╕йськам &#8220;З б╕льшовиками у бо╖ не вступати, лише в раз╕ нападу з ╖х боку, або спроб роззбро╖ти частини&#8221;. Саме на коломийський напрямок спрямовувала сво╖ д╕╖ 12-та радянська арм╕я, д╕╖ яко╖ координував С. Тимошенко, щоб остаточно перетнути л╕н╕╖ комун╕кац╕й польського в╕йськового командування ╕з Львовом, як найб╕льшим м╕стом ре╜╕ону та ╕ншими в╕йськовими частинами, зосередженими в межах Льв╕вського во╓водства.
Загалом, польськ╕ в╕йська, не чинячи активного опору, добров╕льно здавалися червоноарм╕йцям у полон, або з боями в╕дступали до нейтральних на той час Румун╕╖ та Угорщини. Льв╕вський во╓вода Альфред Б╕лик п╕сля зв╕стки про перех╕д Червоною арм╕╓ю сх╕дного кордону Польщ╕, не зважаючи на сво╖ попередн╕ заяви про те, що залишиться ╕ буде разом ╕з оборонцями Львова до к╕нця, посп╕шно ви╖хав з м╕ста ╕ вже 19.09 був у Мукачевому (Мункач╕) &#8211; на територ╕╖ Угорщини.
У стратег╕чних планах радянських в╕йськ на 19.09 було призначено зайняття Львова. Однак, нав╕ть неорган╕зований оп╕р польських в╕йськових ╕ прикордонних частин спов╕льнив просування б╕льшовицького в╕йська у льв╕вському напрямку &#8211; в район╕ Скали-Под╕льсько╖, Чорткова ╕ Теребовл╕ справа доходила нав╕ть до артилер╕йських перестр╕лок. В╕дразу вступати до Львова, взявши м╕сто з ходу, для радянц╕в було неможливо, оск╕льки польськ╕ частини, розквартирован╕ у м╕ст╕ ╕ його околицях (25 батальйон╕в п╕хоти, 3 кавалер╕йськ╕ ескадрони, 78 польових гармат ╕ 16 зен╕тних) оборонялося в╕д наступаючих ╕з заходу н╕мецьких в╕йськ (1-╖ г╕рсько╖ див╕з╖ п╕д командуванням Л. Кюблера, що була складовою частиною 14-╖ арм╕╖ В╕льгельма Л╕ста). Однак ефективну оборону м╕ста сутт╓во послаблювала наявн╕сть у ньому близько 100 тис. б╕женц╕в ╕з р╕зних ре╜╕он╕в Польщ╕.
Вранц╕ 19.09. танки Червоно╖ арм╕╖ лише п╕д╕йшли до сх╕дних околиць Львова. Того ж дня у Винниках було орган╕зовано штаб радянсько╖ групи в╕йськ, який очолив командарм 6-╖ арм╕╖ Ф. Гол╕ков ╕ налагоджено прямий телефонний зв&#8217;язок ╕з Москвою. 20.09 до Винник прибули ч╕льн╕ представники б╕льшовицько╖ влади &#8211; перший секретар Центрального Ком╕тету Комун╕стично╖ Парт╕╖ (б╕льшовик╕в) Укра╖ни (ЦК КП(б)У) Микита Хрущов, народний ком╕сар внутр╕шн╕х справ УРСР ╤ван С╓ров ╕ начальник Головного пол╕туправл╕ння Червоно╖ арм╕╖ Лев Мехл╕с. Останн╕й мав завдання вир╕шувати справи пов&#8217;язан╕ ╕з в╕йськовополоненими. Таким чином, Льв╕в остаточно було оточено радянсько-н╕мецькими в╕йськами.
П╕сля переговор╕в м╕ж командуванням н╕мецьких ╕ радянських в╕йськ у середу 20.09. було прийнято сп╕льне р╕шення про те, що наступного дня (21.09.) розпочнеться в╕дх╕д н╕мецьких частин за р. Сян, вздовж яко╖ було визначено л╕н╕ю державного кордону м╕ж СРСР ╕ Н╕меччиною ╕ зняття н╕мецько╖ блокади Львова.. Того ж дня генерал Генерального штабу СРСР О. Василевський передав наказ народного ком╕сара оборони К. Ворошилова зайняти Льв╕в. Про п╕дготовку до штурму ╕з вимогою здач╕ м╕ста через парламентер╕в було пов╕домлено ╕ командування оборони Львова. На переговорах ╕з в╕йськовим комендантом м╕ста генералом В. Лян╜ером зранку 22.09. (п╕сля чергово╖ погрози радянського штурму) було досягнено домовленост╕ про те, що м╕сто займе саме радянська арм╕я ╕ що ус╕м польським в╕йськовим буде гарантовано свободу ╕ в╕льний вих╕д за меж╕ м╕ста (╕з подальшим наданням можливост╕ в╕дступити до Румун╕╖ або Угорщини).
Безпосередньо перед вступом в╕йськ Червоно╖ Арм╕╖ до окуповано╖ н╕мцями частини Польщ╕, за приблизними оц╕нками, з╕ Львова 21&#8211;22.09.добров╕льно ви╖хало близько 20 тисяч укра╖нц╕в ╕ поляк╕в, переважно заможних родин ╕ член╕в польських ╕ укра╖нських нац╕онал╕стичних формувань, як╕ намагалися уникнути репрес╕й з боку радянських властей. Парк перед Льв╕вським ун╕верситетом став м╕сцем, де у переддень вступу в м╕сто радянських в╕йськ польськ╕ в╕йськовослужбовц╕ масово кидали свою зброю та амун╕ц╕ю, для того, щоб безперешкодно покинути меж╕ Львова.
22.09. в╕йська Червона арм╕╖ (6-та арм╕я) вступали до Львова. Основн╕ колони в╕йська рухалися вул. Личак╕вською. Додаткова, &#8211; переважно танки ╕ артилер╕я, вступала до Львова з боку Галицького перехрестя (з сучасно╖ Ки╖всько╖ траси). В╕д каплиц╕ по вул. Личак╕вськ╕й ╕ до центру м╕ста одностайно льв╕вськ╕ ╓вре╖, ╕ заможн╕, ╕ б╕дн╕ кв╕тами в╕тали вступаюч╕ радянськ╕ в╕йська. Саме для ╓вре╖в вступ Червоно╖ арм╕╖ до м╕ста ╕ Сх╕дно╖ Галичини загалом, сприймався як порятунок в╕д агресивно╖ антисем╕тсько╖ пол╕тики н╕мецько╖ влади, про яку ╖м було добре в╕домо ще ╕з дово╓нного пер╕оду. Тод╕ ж нашвидкоруч виготовлялися червон╕ прапори для встановлення на фасадах будинк╕в &#8211; в╕д польського прапора в╕дривали б╕лу смугу. Певна частина укра╖нсько╖ громади м╕ста, зваблена комун╕стичними гаслами та ╕деолог╕╓ю, також в╕тала кв╕тами вступаючу до Львова Червону арм╕ю.
З оперативних зведень Генштабу Червоно╖ Арм╕╖, що друкувалися у прес╕ з 17 до 25.09., лише одне м╕стило пов╕домлення про те, як м╕сцеве населення у Львов╕ захоплено зустр╕ло червоноарм╕йц╕в. У подальших пов╕домленнях под╕бно╖ ╕нформац╕╖ не було. ╥╖ зам╕нили репортаж╕ про зайнят╕ м╕ста, переможн╕ марш╕ (30 &#8211; 40 км на день), захоплення у полон польських в╕йськовослужбовц╕в. Загалом же про св╕дчення ентуз╕азму зустр╕ч╕ Червоно╖ арм╕╖ м╕сцевим населеннням Львова ╕ Зах╕дно╖ Укра╖ни збереглося б╕льше плакат╕в ан╕ж фотограф╕й.
Ус╕х польських солдати ╕ оф╕цер╕в, затриманих у межах м╕ста, негайно роззброювали, ╕ згодом переважну б╕льш╕сть ╖х було заарештовано. Зг╕дно ╕з розпорядженням Л. Мехл╕са польськ╕ в╕йськовослужбовц╕ укра╖нського або б╕лоруського походження в╕дпускалися в першу чергу. Всупереч попередн╕м радянсько-польським домовленостям польських оф╕цер╕в ус╕х р╕вн╕в було оголошено в╕йськовополоненими ╕ депортовано. Частину депортованих оф╕цер╕в було розстр╕ляно поблизу Катин╕ ╕ Харкова в 1940. Окр╕м в╕йськових, службовц╕в пол╕ц╕╖ ╕ жандармер╕╖, у Львов╕ було заарештовано ус╕х чиновник╕в м╕сько╖ ради разом ╕з президентом м╕ста Стан╕славом Островським (1892 &#8211; 1982). Останнього запросили н╕би-то на зустр╕ч ╕з С. Тимошенком ╕ заарештували, а п╕сля двох рок╕в перебування у сл╕дчих ╕золяторах Львова ╕ Москви, засудили до 8-ми рок╕в ув&#8217;язнення в таборах ГУЛАГу.
Зг╕дно св╕дчень очевидц╕в, вступаюч╕ до Львова червоноарм╕йц╕ вражали сво╖м неохайним виглядом (у брудних довгополих шинелях ╕ засалених г╕мнастерках) ╕ безкультур&#8217;ям &#8211; т╕, хто не знав укра╖нсько╖ або польсько╖ мови в╕дразу огризалися, вимагаючи говорити на &#8220;понятном языке&#8221;. У центр╕ м╕ста прибул╕ червоноарм╕йц╕ мали право розмовляти ╕з льв╕в&#8217;янами лише в присутност╕ ком╕сар╕в ╕ парт╕йних прац╕вник╕в, а поза його межами у в╕льний час займалися мародерством ╕ грабежами. Типовим для червоноарм╕йц╕в, розквартированих за межами центру Львова стало &#8220;полювання&#8221; за золотими або ср╕бними годинниками на ланцюжках. ╥х в╕дбирали у власник╕в не лише на вулицях, але ╕ в житлах. Оск╕льки под╕бн╕ д╕╖ набули масового характеру, радянський в╕йськовий комендант Львова Г. ╤ванов (Кот╓лков) оголосив про запровадження в╕йськового стану в м╕ст╕, який тривав до 15.11.1939. Через в╕йськово-пол╕тичну напругу, за участю червоноарм╕йц╕в у Львов╕ траплялися ще б╕льш прикр╕ ╕нцеденти. Зокрема, Микита Хрущов, не називаючи пр╕звища потерп╕лого, у сво╖х мемуарах згаду╓ про випадок по вул. Кадетськ╕й (тепер вул. Гвард╕йськ╕й), який стався увечер╕ 23.09.1939. Тод╕ на балкон одного ╕з житлових будик╕в вийшов покурити в╕йськовий журнал╕ст Н. ╤. Жовтневий (Н. Жукович). Арм╕йський патруль, що проходив вулицею, здалеку прийняв його за польського снайпера ╕, зчинивши без попередження стр╕лянину, в╕дразу вбив наповал. Через два дн╕ Н. Жовтневого було поховано на 1-му пол╕ Личак╕вського цвинтаря ╕з написом на могильн╕й плит╕ &#8220;Загинув у боротьб╕ за визволення народ╕в Зах╕дно╖ Укра╖ни в╕д ярма польських пан╕в&#8221;. Також у к╕нц╕ вересня 1939 в межах Львова в сутичках ╕з польськими п╕дп╕льними бо
Читаю лише конструктив. Хамство ╕ матюки на╖вного гомосексуального психопата vote , буйнобожев╕льного ол╕гофрен╕чного иванка та ╕ншого обд╕леного ╕ звиродн╕лого кацапомоскалья ╕гнору╓ться:)
anarchyst
avatar
Пов╕домлень: 1803
02.10.2008 15:08
Я думаю, что лондонская статья писалась в москве. Это моквичи завели моду такую - хвалят и ругают друг друга из лондона. А журналюгам только счастье от того.

Кстати, и в лондоне и в париже публикуются статейки, явно требующие серьезной реакции от нашего националистического МИДа. Джинса дешевая, но помои на украину реальные. Мне насрать на поливание Юща или Яныка, Шухевича или Бонч-Бруевича. А вот "культпросвет" на тему "нет такой страны, и крым российский и запад польско-румынский, и вообще там живут только озабоченные геры с бруталами, и хрен им евро2012 дадим" - явно в фсб писалось.
Этот пост содействует делу Света. Одобрен Ночным Дозором Днепропетровска.
150769
avatar
Пов╕домлень: 1329
02.10.2008 15:23
Без Анди ,Анди порешим..Что-то такое совсем недавно происходило со мной на этом форуме.
Я ярый антисавэтчик и антикамуняка.Этим все сказано.
Нонна
avatar
Пов╕домлень: 1614
02.10.2008 15:51
Ребята
150769
avatar
Пов╕домлень: 1329
02.10.2008 15:54
Никакого



Я думаю,что Анди хотел сказать,что статья эта,или выдержка вовсе не принадлежат Бандере.
Я ярый антисавэтчик и антикамуняка.Этим все сказано.
Нонна
avatar
Пов╕домлень: 1614
02.10.2008 16:18
В городе Стрый Львовской области открылась выставка "Славный сын Стрыйской земли", на которой впервые будут представлены фотографии из семейного архива идеолога украинского национализма Степана Бандеры. Фотовыставка приурочена к 100-летию со дня рождения Бандеры, которое исполняется 1 января 20009 года.

На выставке можно увидеть и рукописи Бандеры. Выставка продлится до конца 2008 года.
Gero
Пов╕домлень: 1742
03.10.2008 9:42
Щоб сов╓тизувати Льв╕в, режим вдавався до нечуваних заход╕в примусу ╕ насилля. Нагадування про це не ма╓ н╕чого сп╕льного з браком об’╓ктивност╕ чи з залишками дискурсу «холодно╖ в╕йни». Це лише констатац╕я факту.

У перших двох статтях було розглянуто деяк╕ з цих факт╕в, зокрема т╕, що були пов'язан╕ ╕з сусп╕льною деструктуризац╕╓ю, руйнац╕╓ю економ╕ки, а також репрес╕ями та депортац╕ями.



Однак задля чого усе це д╕ялося? Зрозум╕ло, що серед мотивац╕й радянсько╖ ел╕ти важливу роль в╕д╕гравали р╕зн╕ чинники, серед яких були геопол╕тичн╕ чи безпеков╕ м╕ркування, а також територ╕альна експанс╕я. Якщо говорити прост╕ше, то захоплення нових земель задля зб╕льшення числа п╕дданих важило тут не менше, ан╕ж для багатьох ╕нших завойовник╕в, що д╕яли в ╕стор╕╖.



Однак у випадку Радянського Союзу ╓ певний особливий чинник. ╤деться про соц╕ал╕зм та його ╕сторичний (чи нав╕ть м╕с╕йний) рух до повно╖ перемоги комун╕зму в кра╖н╕ та за ╖╖ межами. Цей факт (нав╕ть якщо в╕н ╓ фактом мовлення, тобто словами, переконаннями та ╕люз╕ями) важить не менше, н╕ж реальн╕сть, заф╕ксована на географ╕чних ╕ пол╕тичних мапах, н╕ж заводи, танки та персонал, що ╖х обслугову╓. Тут н╕мецький нацизм ╕ радянський комун╕зм у стал╕нськ╕й редакц╕╖ мали багато сп╕льного: це були режими найб╕льшою м╕рою ╕деократичн╕, тим-то ╖х безумства та безпрецедентн╕ злочини год╕ зрозум╕ти тим, котр╕ в╕дкидають владу ╕ вплив ╕дей, яка часто може бути страшна.



Отож, як╕ ╕де╖ крилися за ╕нтервенц╕╓ю 1939 року?



Головною була «сов╓тизац╕я». Важливо те, що це визначення справд╕ було у радянському вжитку, а не ╓ вз╕рцем терм╕нолог╕╖ пер╕оду «холодно╖ в╕йни». «Сов╓тизатори» сам╕ використовували окреслення «сов╓тизац╕я» у позитивному розум╕нн╕. З'явилося воно якраз у м╕жво╓нний пер╕од. Властиво, ще до моменту, коли Радянський Союз включився у ╤╤ Св╕тову в╕йну, терм╕н «советизация» радянськ╕ словники уже ф╕ксували як неолог╕зм. Зокрема, лексеми «советизация», «советизировать» ╕ «советизироваться» у коротких словникових статтях тлумачилися як нов╕ одиниц╕ пол╕тичного лексикону, а дал╕ пояснювалося, що «советизировать» можна щось або когось («что/кого»). Ц╕ два значення зводилися до встановлення будь-де радянсько╖ влади ╕ поширення радянсько╖ ╕деолог╕╖ та св╕тогляду.



Однак ус╕ ╕де╖, в т╕м числ╕ так╕ викривлен╕ як сов╓тизац╕я, мають св╕й час ╕ сво╓ м╕сце. Радянський Союз прийшов у Центральну ╢вропу в особливий момент свого розвитку. У 1939 роц╕, коли стал╕н╕зм сягнув свого першого, дово╓нного, апогею, СРСР в╕дновив зах╕дну експанс╕ю (п╕сля невдало╖ спроби 1920 року). Теоретично режим проголосив побудову основ соц╕ал╕зму у 1936 роц╕, ╕ ц╕ основи було сформульовано у нов╕й стал╕нськ╕й конституц╕╖.



Стал╕н проголосив, що кра╖на ма╓ зазнати глибоких зм╕н, як╕ сягнуть самих ╖╖ основ. На практиц╕ ж Великий Терор дов╕в, що ц╕ основи залишилися стал╕н╕стськими, а також що ан╕ пишномовний стиль, яким було написано конституц╕ю, ан╕ велик╕ об╕цянки, що у н╕й м╕стилися, не можна трактувати буквально як сигнали певно╖ л╕берал╕зац╕╖.



Отож завоювання 1939 року несло на зах╕д не лише соц╕ал╕стичний спос╕б життя, але також стал╕нський режим, що перебував «у розкв╕т╕» ╕ виразно заявляв про себе. Властиво, для цього режиму ╕ його розум╕ння св╕ту нерадянський закордон в╕д╕гравав сутт╓ву роль. Стал╕н╕стський дискурс загрози ззовн╕ був повсякденним лейтмотивом будь-яко╖ теми - ╕ водночас режим посилював ╕золяц╕ю кра╖ни.



У Львов╕ 1939 року св╕док, польсько-╓врейський математик Гу╜о Штайнгаус з Льв╕вського ун╕верситету, звернув увагу на цю особлив╕сть. В╕н, зокрема, писав, що «у Львов╕ багато молодих громадян Радянського Союзу змогли вперше зустр╕тися з Заходом, а багато з нас вперше побачили Аз╕ю». З другого боку, укра╖нський радянський письменник ╕ пол╕тичний д╕яч Олександр Корн╕йчук на з'╖зд╕ компарт╕╖, що в╕дбувався у травн╕ 1940 року, пояснював, що радянське просування на Зах╕д стало частиною загального неуникного пад╕ння кап╕тал╕зму як форми цив╕л╕зац╕╖ та початком ново╖ ери, що ╖╖ несуть з╕ собою посл╕довники Лен╕на.
Читаю лише конструктив. Хамство ╕ матюки на╖вного гомосексуального психопата vote , буйнобожев╕льного ол╕гофрен╕чного иванка та ╕ншого обд╕леного ╕ звиродн╕лого кацапомоскалья ╕гнору╓ться:)
Gero
Пов╕домлень: 1742
03.10.2008 9:43
╤ншими словами, радянський прих╕д у Зах╕дну Укра╖ну зд╕йснювався не лише задля «нац╕онального визволення» чи «возз'╓днання», або нав╕ть «несення революц╕╖ закордон». Це також не був лише м╕л╕тарно-оборонний зах╕д для утворення «буферу» перед л╕н╕╓ю н╕мецького впливу. Ц╕ моменти також в╕д╕гравали певну роль, проте картина була би неповною без урахування т╕╓╖ глибоко закор╕нено╖ потреби радянсько╖ людини подавати себе як прогресивного нос╕я ново╖ цив╕л╕зац╕╖. Як ╕ ╕нш╕ радянськ╕ мотивац╕╖, ця також впливала на д╕йсн╕сть у непрямий, суперечливий чи нав╕ть перверсивний спос╕б, проте вона ╓ важлива, оск╕льки без цього м╕с╕йного комплексу (якщо застосувати тут ран╕ше К╕пл╕н╜ове тлумачення м╕с╕╖ ╕мпер╕ал╕зму) повед╕нка радянсько╖ людини залишатиметься незрозум╕лою.



Тих б╕льшовик╕в, яких було скеровано на зах╕д для «осво╓ння» нових територ╕й та «виховання» населення, радянська пропаганда називала «передовим загоном», що здобува╓ «нову перемогу всесв╕тньо-╕сторичного значення». У 1940 роц╕, коли в╕дзначалася перша р╕чниця «визволення», укра╖нський радянський журнал «Б╕льшовик» п╕дводив п╕дсумки «Року перебудови сусп╕льно-пол╕тичного та економ╕чного життя у зах╕дних областях Укра╖ни». У текст╕ наводилися цитати з╕ стал╕нського вчення про небезпечний зв'язок м╕ж в╕дстал╕стю та нац╕ональним питанням як основу для радянсько╖ стратег╕╖ у зах╕дних областях: «Суть нац╕онального питання... поляга╓ у л╕кв╕дац╕╖ т╕╓╖ в╕дсталост╕ (економ╕чно╖, пол╕тично╖, культурно╖) нац╕ональностей, яку вони успадкували в╕д минулого, щоб дати людям можлив╕сть в одн╕й держав╕ з Рос╕╓ю досягнути в╕дпов╕дного культурного та економ╕чного р╕вня».



Водночас у випадку Зах╕дно╖ Укра╖ни, через р╕к п╕сля ╖╖ захоплення задля виконання радянських план╕в з л╕кв╕дац╕╖ в╕дсталост╕, наздоганяння вимагало визнати в╕дстал╕сть самих «м╕с╕онер╕в», оск╕льки, як писав «Б╕льшовик», «не можемо говорити про соц╕ал╕зм зараз, його треба побудувати». Захоплення нових земель надало поле для реал╕зац╕╖ гасел про «соц╕ал╕стичний гуман╕зм», переваги радянсько╖ нац╕онально╖ пол╕тики та модерн╕зац╕ю, причому модерн╕зац╕я мала служити ключем до нац╕онально╖ пол╕тики.



Важливо те, що для радянських «м╕с╕онер╕в» в╕дстал╕сть ╖хн╕х нових волод╕нь була не просто пропагандистським гаслом - ╕ це багато говорить про них самих. Зокрема, у листопад╕ 1940 року, виступаючи перед в╕д╕браною авдитор╕╓ю на пленум╕ укра╖нського ЦК, Хрущов запевняв, що м╕сцев╕ гуцули в Карпатах побачили «машини вперше [у житт╕], коли прийшла Червона арм╕я». ╤нший допов╕дач на тому пленум╕ переймався, що на зах╕д прислали трактори низько╖ якост╕. Це його тим б╕льше хвилювало, що, як в╕н стверджував, ц╕ машини з'явилися тут уперше. Це була не просто техн╕ка, а ц╕лком очевидна перевага. Скаж╕мо, Олександр Корн╕йчук хвальковито описував «червону армаду», що складалася з потужних во╓нних машин, для яких перешкодою були х╕ба рад╕сн╕ гурми «визволених» та вузьк╕ м╕сцев╕ дороги. Але нав╕ть за цих умов ця техн╕ка була наст╕льки швидка, що б╕долашн╕ польськ╕ генерали просто не йняли в╕ри власним очам.



Захоплення зах╕дноукра╖нських земель супроводжувалося ╕нтенсивною мед╕а-п╕дтримкою. Наприклад, найв╕дом╕ш╕ радянськ╕ письменники над╕слали на Зах╕дну Укра╖ну допомогу - друкарськ╕ машинки, як╕, вочевидь, мали закр╕пити перемогу, що ╖╖ було досягнено з╕ збро╓ю в руках. В╕ктор Шкловський прославляв подвиг «солдата-червоноарм╕йця» у Зах╕дн╕й Укра╖н╕, а отже, подвиг «радянсько╖ людини». Коли в опов╕данн╕ Шкловського опису╓ться, як м╕сцев╕ мешканц╕ п╕дходять до радянських авт, аби т╕льки до них доторкнутися, «н╕би перелякан╕ д╕ти ч╕пляються за материну сп╕дницю, коли прокидаються вноч╕», то ста╓ зрозум╕ло: роль солдата-червоноарм╕йця (тобто радянсько╖ людини) на Зах╕дн╕й Укра╖н╕ под╕бна до рол╕ «дорослого, який переводить д╕тей через дорогу», «кардинально» зм╕нюючи життя кожного труд╕вника.



Над╕лений особистою скромн╕стю, уявний радянський солдат Шкловського, проте, в╕дчува╓ горд╕сть, «тому що в╕н виборов право впливати на х╕д ╕стор╕╖». У нього ╓ мета, тобто «план», у житт╕, здатн╕сть дивитися у майбутн╓ - ╕ це робить його «буд╕вником соц╕ал╕зму». Водночас солдат-буд╕вник «озбро╓ний» «могутньою техн╕кою», що служить потвердженням радянсько╖ ╕ндустр╕ально╖ потуги та прогресу.



Така велика перевага з боку переможц╕в вимагала п╕дкорення ╕ самоприниження в╕д «визволених» - ╕ Шкловський про це пише. У його поданн╕, нововизволений селянин дяку╓ Червон╕й арм╕╖, пор╕вню╓ ╖╖ могутн╕сть, ╖╖ акуратних, здорових ╕ щасливих солдат╕в з╕ сво╖ми односельцями, як╕ н╕бито програвали у пор╕внянн╕. Дал╕ той селянин зверта╓ться до них: «Подив╕ться на них ╕ на нас - ╕ все стане ясно», в т╕м числ╕, що треба «голосувати так, як нас вчить стал╕нська Червона арм╕я».



Рел╕г╕я трактувалася як ще одна явна ознака в╕дсталост╕, а ╖╖ в╕дсутн╕сть - як перевага. Для Шкловського Зах╕дна Укра╖на була «в╕ддаленим закутком» ╕ «природним запов╕дником рел╕г╕╖», де знайшли соб╕ прихисток товст╕ «с╕яч╕» католицизму, православ'я та юда╖зму. Описуючи клир та в╕руючих в глумливо-етнограф╕чному стил╕, в╕н диву╓ться з чужих ╕ незвичних для нього спов╕дальниць (конфес╕онал╕в), ╓врейських пейс╕в, ж╕нок-в╕руючих, однак вважа╓ церкви баст╕онами добре навченого ╕деолог╕чного ворога, озбро╓ного «артилер╕╓ю ╕ танками», тобто традиц╕йними обрядами ╕ сакральним мистецтвом.



Однак нав╕ть за умови, що в╕дстал╕сть приписувалося «визволеним», а прогрес ╕ перевагу «визволителям», ця радянська перемога сама була сповнена суперечностей. Бо насправд╕ «славн╕ досягнення» сов╓тизатор╕в, як це окреслював «Б╕льшовик», були не так╕ однозначн╕. К╕льк╕сть тут ╕ справд╕ вражала: зг╕дно з даними, оприлюдненими на пленум╕ укра╖нського ЦК, що в╕дбувся у листопад╕ 1940 року, в╕дд╕л кадр╕в нал╕чив понад 40 тис. парт╕йних прац╕вник╕в, скерованих на зах╕д, наголошуючи при цьому безпрецедентний масштаб операц╕╖. Зокрема, К╕ровоградська область за увесь пер╕од свого ╕снування (до 1940 року) отримала менше кадр╕в, н╕ж Зах╕дна Укра╖на за перший р╕к радянського правл╕ння.
Читаю лише конструктив. Хамство ╕ матюки на╖вного гомосексуального психопата vote , буйнобожев╕льного ол╕гофрен╕чного иванка та ╕ншого обд╕леного ╕ звиродн╕лого кацапомоскалья ╕гнору╓ться:)
Gero
Пов╕домлень: 1742
03.10.2008 9:44
Проте як╕сть виглядала не аж так добре. Т╕ кадров╕ десанти готувалися посп╕хом ╕ недбало, а обкоми ╕ наркомати знай спихали такий персонал на зах╕д. Майже половину цих партпрац╕вник╕в, який спершу вислали у зах╕дн╕ област╕, згодом було визнано наст╕льки нев╕дпов╕дними, що ╖х мусили в╕дкликати назад.



Для радянських «переможц╕в» Зах╕д був маг╕чним дзеркалом, яке розпалювало не лише марнославство, але також самоприниження. Як сказав Хрущов на пленум╕, сх╕дн╕ област╕ присилають «таких людей, яким не можна дозволяти ╖хати туди... як╕сь покидьки». Це була реакц╕я на самогубство одного партпрац╕вника з╕ сходу, яке той вчинив уже будучи на заход╕. Хрущов сказав, що йому «треба було застрелитися ще десять рок╕в тому, але не там». У новопри╓днаних зах╕дних областях «радянська людина» була п╕д наглядом ╕ тому, за безжальним висловом Хрущова, не могла померти як «деморал╕зований покидьок».



З╕ткнення ╕з «Заходом» провадило до того, що цив╕л╕зац╕йна м╕с╕я «сх╕дняк╕в» та ╖хн╕й геро╖чний образ, сповнений самопожертви, часто зазнавав зудару з реальн╕стю, у як╕й не бракувало зловживань владою та некомпетентност╕. Ц╕ риси, загалом дуже широко розповсюджен╕ серед радянсько╖ бюрократ╕╖, ставали улюбленими темами оф╕ц╕йно╖ радянсько╖ критики: неспроможн╕сть жити зг╕дно з ╕деалом на захоплених територ╕ях викликала особливий гн╕в та осуд з боку парт╕йно╖ верх╕вки. Коли партпрац╕вник, який при╖хав сюди з╕ сходу, побив ж╕нку на зал╕зничн╕й станц╕╖ у Тернопол╕, яка, як виявилося, була делегаткою парт╕йно╖ конференц╕╖, укра╖нський ЦК звернув увагу, що це вже «не перший приклад недостойно╖ повед╕нки окремих парт╕йних член╕в... скерованих на роботу у зах╕дн╕ област╕». Нагадувалося також про «особлив╕сть... ситуац╕╖, в як╕й вони працюють, що зобов'язу╓ бути прикладом для м╕сцевого населення, прикладом, г╕дним радянського громадянина та члена б╕льшовицько╖ парт╕╖».



Однак насправд╕ кадри, яких скеровували на зах╕д, в╕дбиралися з особливим «браком пильност╕». Часто люди ставали членами парт╕╖ т╕льки на т╕й п╕дстав╕, що ╖х було вибрано для зах╕дно╖ м╕с╕╖, причому приймали «геть вс╕х, хто подав заяву», що створювало небажану «гонку» за членством. Допов╕дач на листопадовому пленум╕ ЦК звернув увагу, що необх╕дна документац╕я нехту╓ться переважно через розгул пияцтва, а дал╕ гр╕зно завершив, що це ск╕нчиться так само погано, як у 1935 роц╕, тобто чисткою парт╕йних лав. Зах╕д (якщо парафразувати на цей раз уже не лише Редьярда К╕пл╕н╜а, але й Беньям╕на Д╕зраел╕) у радянському випадку був щаблем у кар'╓р╕, але також чимось на вз╕р п'яно╖ гулянки - ╕ парт╕я була цим занепоко╓на.



На перш╕й обласн╕й партконференц╕╖, що в╕дбулася у Львов╕ у 1940 роц╕, у «сво╓му» кол╕, також в╕дверто анал╕зувалося повед╕нку «визволител╕в». Загалом голова обкому Грищук представляв Льв╕в як «форпост» «кв╕тучо╖ Радянсько╖ батьк╕вщини». Допов╕дач пишався «великою честю», виявленою тим, котр╕ отримали завдання при╖хати сюди, ╕ запевняв, що б╕льш╕сть виявилися г╕дними ц╕╓╖ дов╕ри. Однак це не виключа╓ випадк╕в «морального пад╕ння», тобто пияцтва та м╕жусобно╖ перестр╕лки м╕ж «сх╕дняками» у центр╕ Львова (з летальними насл╕дками). Хоча грабунки та краж╕ припинилися, однак траплялося «багато випадк╕в», коли комун╕сти-чолов╕ки вступали у статев╕ зв'язки з м╕сцевими ж╕нками. Наприклад, одному роб╕тников╕ сподобалася промова секретаря райкому про Паризьку комуну, але не те, що «в╕н ходить до наших ж╕нок». Ц╕каво, що допов╕дач з обкому комсомолу також визнавав прикладом «морального пад╕ння» те, що «деяк╕» комсомольськ╕ актив╕сти одружувалися тут «через к╕лька дн╕в п╕сля при╖зду» до Львова.



Перше радянське захоплення Львова (╕ Зах╕дно╖ Укра╖ни) було лише початком. Воно в╕дкрило нов╕ зах╕дн╕ кордони для радянських фантаз╕й про соц╕ал╕стичну/комун╕стичну модерн╕зац╕ю. Ц╕ кордони закрилися щойно у 1989-1991 роках. Проте захоплення зах╕дноукра╖нських областей також вписувалося у тривалу традиц╕ю автоор╕╓нтал╕зац╕╖ та фантаз╕╖ власно╖ меншовартост╕. У ц╕й довш╕й перспектив╕ «звернення погляд╕в» на Зах╕д викликало захоплення, страх, заздр╕сть ╕ бажання «перегнати» ще в╕д час╕в Петра ╤, який максимально активно прищеплював вищу цив╕л╕зац╕ю сво╖м в╕дсталим п╕дданим, - хоча максимально ефемерною була й ╕люз╕я усп╕ху.
Читаю лише конструктив. Хамство ╕ матюки на╖вного гомосексуального психопата vote , буйнобожев╕льного ол╕гофрен╕чного иванка та ╕ншого обд╕леного ╕ звиродн╕лого кацапомоскалья ╕гнору╓ться:)
nachtigall2008
avatar
Пов╕домлень: 2147
446534922
03.10.2008 22:37
То Енд╕

Ведь именно там, в Версальской системе, заложены основы 2-й МВ


Феноменально,але я це писав ще п╕вроку тому,правда не на форум╕,а в сво╖й курсов╕й. Правда,я писав не про початок в╕йни,а про причини приходу нацист╕в до вдлади в Н╕меччин╕. Але ж агресор - Г╕тлер,так що тут причина приходу до влади ╕ початку в╕йни зб╕га╓ться. А саме - принизлив╕ ╕ несправедлив╕ Версальськ╕ домовленност╕.
Якщо хочете високо п╕днятися, користуйтесь власними ногами. Не дозволяйте нести себе, не с╕дайте на чуж╕ плеч╕ ╕ голови
(Ф. Н╕цше)
Andy
Пов╕домлень: 2163
06.10.2008 13:07
А саме - принизлив╕ ╕ несправедлив╕ Версальськ╕ домовленност╕.


нахтигаль2008,

на самом деле этот вопрос гораздо сложнее. Рассматривать версальские условия как причину прихода Гитлера к власти несколько упрощенно. Там гораздо больше факторов. Кроме того, поинтересуйся, как Германия выполняла обязательства по репарации. И роль других европейских государств. Это интереснее, чем выяснять какое впечатление русские произвели на львовского еврея.
« <- < 13 14 15 16 17 > »