Великие Украинцы

Тема

 
Правила форуму В╕та╓мо, гостю
Вх╕д Ре╓страц╕я
Форум  »  Про проект  »  ╤стор╕я Укра╖ни  »  Старосоветским батюшкам и матушкам  » 
1 2 3 4 5 > -> »
Gero
Пов╕домлень: 1742
Старосоветским батюшкам и матушкам
("Золото" в╕д "Золотого вересня":-))
01.09.2008 7:20
Пов╕домлень: 176
Перегляд╕в: 2729
“ЗОЛОТИЙ ВЕРЕСЕНЬ” – символ╕чне означення комун╕стичними ╕деолог╕чними структурами дат 17–25.09 ╕ 26–28.10.1939 – часу при╓днання територ╕╖ Зах╕дно╖ Укра╖ни загалом (Сх╕дно╖ Галичини та Львова зокрема) до Радянського Союзу (╕ його адм╕н╕стративно╖ частини – УРСР).
Виконання умов секретного протоколу пакту Молотова-Р╕ббентропа, п╕дписаного 23.08.1939 призвело до агрес╕╖ Н╕меччини проти Польщ╕ ╕ початку Друго╖ Св╕тово╖ в╕йни. Ще в╕д початку вересня 1939, одночасно ╕з бойовими д╕ями н╕мецько-польсько╖ в╕йни, у радянськ╕й прес╕ в межах СРСР, а згодом ╕ у п╕дконтрольних зах╕дноукра╖нських виданнях розпочалася масштабна сер╕я публ╕кац╕й про утиски укра╖нц╕в у Польщ╕ за нац╕ональною ознакою. До початку Друго╖ св╕тово╖ в╕йни радянськ╕ можновладц╕ взагал╕ не переймалися проблемами ╕снування укра╖нц╕в у межах Друго╖ Реч╕ Посполито╖, згадавши про них лише задля виправдання власних агресивних д╕й супроти Польщ╕. Ще задовго до початку в╕йни ╕ до появи радянських в╕йськ у Львов╕ через консульство СРСР в м╕ст╕ активно велася агентурна робота по виявленню можливих осередк╕в опору встановленню радянсько╖ влади, як з боку укра╖нц╕в ╕ поляк╕в, так ╕ нав╕ть ╓вре╖в, а також детального картографування м╕ста. Таким чином, стал╕нський режим грунтовно готувався до майбутнього “визвольного походу”, для якого загалом знадобилося всього дев’ять дн╕в. 15.09.1939 генеральний консул СРСР ╢. Син╕цин ви╖хав з╕ Львова ╕ перетнувши польсько-радянський кордон прибув до Шепет╕вки ╕ допов╕в радянському командуванню про стан справ у Львов╕ та Прикарпатт╕ загалом.
Унасл╕док попередн╕х радянських домовленостей ╕з н╕мецькими нацистами, в╕йська СРСР (а саме в╕йська Ки╖вського в╕йськового округу в склад╕ трьох арм╕й п╕д командуванням Семена Тимошенка), пропагандивно пере╕менован╕ на “Укра╖нський фронт”, 17.09 перейшли кордон через р. Збруч. Всього в поход╕ на зах╕дноукра╖нськ╕ земл╕ взяло участь 266 тис. б╕йц╕в ╕ командир╕в Червоно╖ арм╕╖. Польське державне кер╕вництво, яке знаходилося тод╕ у Коломи╖, в╕ддало наказ сво╖м в╕йськам “З б╕льшовиками у бо╖ не вступати, лише в раз╕ нападу з ╖х боку, або спроб роззбро╖ти частини”. Саме на коломийський напрямок спрямовувала сво╖ д╕╖ 12-та радянська арм╕я, д╕╖ яко╖ координував С. Тимошенко, щоб остаточно перетнути л╕н╕╖ комун╕кац╕й польського в╕йськового командування ╕з Львовом, як найб╕льшим м╕стом ре╜╕ону та ╕ншими в╕йськовими частинами, зосередженими в межах Льв╕вського во╓водства.
Загалом, польськ╕ в╕йська, не чинячи активного опору, добров╕льно здавалися червоноарм╕йцям у полон, або з боями в╕дступали до нейтральних на той час Румун╕╖ та Угорщини. Льв╕вський во╓вода Альфред Б╕лик п╕сля зв╕стки про перех╕д Червоною арм╕╓ю сх╕дного кордону Польщ╕, не зважаючи на сво╖ попередн╕ заяви про те, що залишиться ╕ буде разом ╕з оборонцями Львова до к╕нця, посп╕шно ви╖хав з м╕ста ╕ вже 19.09 був у Мукачевому (Мункач╕) – на територ╕╖ Угорщини.
У стратег╕чних планах радянських в╕йськ на 19.09 було призначено зайняття Львова. Однак, нав╕ть неорган╕зований оп╕р польських в╕йськових ╕ прикордонних частин спов╕льнив просування б╕льшовицького в╕йська у льв╕вському напрямку – в район╕ Скали-Под╕льсько╖, Чорткова ╕ Теребовл╕ справа доходила нав╕ть до артилер╕йських перестр╕лок. В╕дразу вступати до Львова, взявши м╕сто з ходу, для радянц╕в було неможливо, оск╕льки польськ╕ частини, розквартирован╕ у м╕ст╕ ╕ його околицях (25 батальйон╕в п╕хоти, 3 кавалер╕йськ╕ ескадрони, 78 польових гармат ╕ 16 зен╕тних) оборонялося в╕д наступаючих ╕з заходу н╕мецьких в╕йськ (1-╖ г╕рсько╖ див╕з╖ п╕д командуванням Л. Кюблера, що була складовою частиною 14-╖ арм╕╖ В╕льгельма Л╕ста). Однак ефективну оборону м╕ста сутт╓во послаблювала наявн╕сть у ньому близько 100 тис. б╕женц╕в ╕з р╕зних ре╜╕он╕в Польщ╕.
Вранц╕ 19.09. танки Червоно╖ арм╕╖ лише п╕д╕йшли до сх╕дних околиць Львова. Того ж дня у Винниках було орган╕зовано штаб радянсько╖ групи в╕йськ, який очолив командарм 6-╖ арм╕╖ Ф. Гол╕ков ╕ налагоджено прямий телефонний зв’язок ╕з Москвою. 20.09 до Винник прибули ч╕льн╕ представники б╕льшовицько╖ влади – перший секретар Центрального Ком╕тету Комун╕стично╖ Парт╕╖ (б╕льшовик╕в) Укра╖ни (ЦК КП(б)У) Микита Хрущов, народний ком╕сар внутр╕шн╕х справ УРСР ╤ван С╓ров ╕ начальник Головного пол╕туправл╕ння Червоно╖ арм╕╖ Лев Мехл╕с. Останн╕й мав завдання вир╕шувати справи пов’язан╕ ╕з в╕йськовополоненими. Таким чином, Льв╕в остаточно було оточено радянсько-н╕мецькими в╕йськами.
П╕сля переговор╕в м╕ж командуванням н╕мецьких ╕ радянських в╕йськ у середу 20.09. було прийнято сп╕льне р╕шення про те, що наступного дня (21.09.) розпочнеться в╕дх╕д н╕мецьких частин за р. Сян, вздовж яко╖ було визначено л╕н╕ю державного кордону м╕ж СРСР ╕ Н╕меччиною ╕ зняття н╕мецько╖ блокади Львова.. Того ж дня генерал Генерального штабу СРСР О. Василевський передав наказ народного ком╕сара оборони К. Ворошилова зайняти Льв╕в. Про п╕дготовку до штурму ╕з вимогою здач╕ м╕ста через парламентер╕в було пов╕домлено ╕ командування оборони Львова. На переговорах ╕з в╕йськовим комендантом м╕ста генералом В. Лян╜ером зранку 22.09. (п╕сля чергово╖ погрози радянського штурму) було досягнено домовленост╕ про те, що м╕сто займе саме радянська арм╕я ╕ що ус╕м польським в╕йськовим буде гарантовано свободу ╕ в╕льний вих╕д за меж╕ м╕ста (╕з подальшим наданням можливост╕ в╕дступити до Румун╕╖ або Угорщини).
Безпосередньо перед вступом в╕йськ Червоно╖ Арм╕╖ до окуповано╖ н╕мцями частини Польщ╕, за приблизними оц╕нками, з╕ Львова 21–22.09.добров╕льно ви╖хало близько 20 тисяч укра╖нц╕в ╕ поляк╕в, переважно заможних родин ╕ член╕в польських ╕ укра╖нських нац╕онал╕стичних формувань, як╕ намагалися уникнути репрес╕й з боку радянських властей. Парк перед Льв╕вським ун╕верситетом став м╕сцем, де у переддень вступу в м╕сто радянських в╕йськ польськ╕ в╕йськовослужбовц╕ масово кидали свою зброю та амун╕ц╕ю, для того, щоб безперешкодно покинути меж╕ Львова.
22.09. в╕йська Червона арм╕╖ (6-та арм╕я) вступали до Львова. Основн╕ колони в╕йська рухалися вул. Личак╕вською. Додаткова, – переважно танки ╕ артилер╕я, вступала до Львова з боку Галицького перехрестя (з сучасно╖ Ки╖всько╖ траси). В╕д каплиц╕ по вул. Личак╕вськ╕й ╕ до центру м╕ста одностайно льв╕вськ╕ ╓вре╖, ╕ заможн╕, ╕ б╕дн╕ кв╕тами в╕тали вступаюч╕ радянськ╕ в╕йська. Саме для ╓вре╖в вступ Червоно╖ арм╕╖ до м╕ста ╕ Сх╕дно╖ Галичини загалом, сприймався як порятунок в╕д агресивно╖ антисем╕тсько╖ пол╕тики н╕мецько╖ влади, про яку ╖м було добре в╕домо ще ╕з дово╓нного пер╕оду. Тод╕ ж нашвидкоруч виготовлялися червон╕ прапори для встановлення на фасадах будинк╕в – в╕д польського прапора в╕дривали б╕лу смугу. Певна частина укра╖нсько╖ громади м╕ста, зваблена комун╕стичними гаслами та ╕деолог╕╓ю, також в╕тала кв╕тами вступаючу до Львова Червону арм╕ю.
З оперативних зведень Генштабу Червоно╖ Арм╕╖, що друкувалися у прес╕ з 17 до 25.09., лише одне м╕стило пов╕домлення про те, як м╕сцеве населення у Львов╕ захоплено зустр╕ло червоноарм╕йц╕в. У подальших пов╕домленнях под╕бно╖ ╕нформац╕╖ не було. ╥╖ зам╕нили репортаж╕ про зайнят╕ м╕ста, переможн╕ марш╕ (30 – 40 км на день), захоплення у полон польських в╕йськовослужбовц╕в. Загалом же про св╕дчення ентуз╕азму зустр╕ч╕ Червоно╖ арм╕╖ м╕сцевим населеннням Львова ╕ Зах╕дно╖ Укра╖ни збереглося б╕льше плакат╕в ан╕ж фотограф╕й.
Ус╕х польських солдати ╕ оф╕цер╕в, затриманих у межах м╕ста, негайно роззброювали, ╕ згодом переважну б╕льш╕сть ╖х було заарештовано. Зг╕дно ╕з розпорядженням Л. Мехл╕са польськ╕ в╕йськовослужбовц╕ укра╖нського або б╕лоруського походження в╕дпускалися в першу чергу. Всупереч попередн╕м радянсько-польським домовленостям польських оф╕цер╕в ус╕х р╕вн╕в було оголошено в╕йськовополоненими ╕ депортовано. Частину депортованих оф╕цер╕в було розстр╕ляно поблизу Катин╕ ╕ Харкова в 1940. Окр╕м в╕йськових, службовц╕в пол╕ц╕╖ ╕ жандармер╕╖, у Львов╕ було заарештовано ус╕х чиновник╕в м╕сько╖ ради разом ╕з президентом м╕ста Стан╕славом Островським (1892 – 1982). Останнього запросили н╕би-то на зустр╕ч ╕з С. Тимошенком ╕ заарештували, а п╕сля двох рок╕в перебування у сл╕дчих ╕золяторах Львова ╕ Москви, засудили до 8-ми рок╕в ув’язнення в таборах ГУЛАГу.
Зг╕дно св╕дчень очевидц╕в, вступаюч╕ до Львова червоноарм╕йц╕ вражали сво╖м неохайним виглядом (у брудних довгополих шинелях ╕ засалених г╕мнастерках) ╕ безкультур’ям – т╕, хто не знав укра╖нсько╖ або польсько╖ мови в╕дразу огризалися, вимагаючи говорити на “понятном языке”. У центр╕ м╕ста прибул╕ червоноарм╕йц╕ мали право розмовляти ╕з льв╕в’янами лише в присутност╕ ком╕сар╕в ╕ парт╕йних прац╕вник╕в, а поза його межами у в╕льний час займалися мародерством ╕ грабежами. Типовим для червоноарм╕йц╕в, розквартированих за межами центру Львова стало “полювання” за золотими або ср╕бними годинниками на ланцюжках. ╥х в╕дбирали у власник╕в не лише на вулицях, але ╕ в житлах. Оск╕льки под╕бн╕ д╕╖ набули масового характеру, радянський в╕йськовий комендант Львова Г. ╤ванов (Кот╓лков) оголосив про запровадження в╕йськового стану в м╕ст╕, який тривав до 15.11.1939. Через в╕йськово-пол╕тичну напругу, за участю червоноарм╕йц╕в у Львов╕ траплялися ще б╕льш прикр╕ ╕нцеденти. Зокрема, Микита Хрущов, не називаючи пр╕звища потерп╕лого, у сво╖х мемуарах згаду╓ про випадок по вул. Кадетськ╕й (тепер вул. Гвард╕йськ╕й), який стався увечер╕ 23.09.1939. Тод╕ на балкон одного ╕з житлових будик╕в вийшов покурити в╕йськовий журнал╕ст Н. ╤. Жовтневий (Н. Жукович). Арм╕йський патруль, що проходив вулицею, здалеку прийняв його за польського снайпера ╕, зчинивши без попередження стр╕лянину, в╕дразу вбив наповал. Через два дн╕ Н. Жовтневого було поховано на 1-му пол╕ Личак╕вського цвинтаря ╕з написом на могильн╕й плит╕ “Загинув у боротьб╕ за визволення народ╕в Зах╕дно╖ Укра╖ни в╕д ярма польських пан╕в”. Також у к╕нц╕ вересня 1939 в межах Львова в сутичках ╕з польськими п╕дп╕льними бо
Читаю лише конструктив. Хамство ╕ матюки на╖вного гомосексуального психопата vote , буйнобожев╕льного ол╕гофрен╕чного иванка та ╕ншого обд╕леного ╕ звиродн╕лого кацапомоскалья ╕гнору╓ться:)
Gero
Пов╕домлень: 1742
01.09.2008 7:22
п╕дп╕льними бо╖вками було вбито 24 червоноарм╕йц╕.

Оск╕льки в попередн╕ роки члени Комун╕стично╖ парт╕╖ Зах╕дно╖ Укра╖ни (КПЗУ) зазнали репрес╕й ╕ станом на 1939 продовжували перебувати у статус╕ “ворог╕в народу”, ус╕ адм╕н╕стративн╕ посади в м╕ст╕ займали вих╕дц╕ ╕з Сх╕дно╖ Укра╖ни або рос╕яни, як╕ не ор╕╓нтувалися у специф╕ц╕ м╕цевих умов ╕ сприймалися льв╕в’янами як окупанти. Було заборонено д╕яльн╕сть ус╕х пол╕тичних парт╕й, наукових установ, закрито редакц╕╖ ус╕х м╕ських газет, встановлено занижений обм╕нний курс злотого стосовно радянського карбованця, що дало змогу скуповувати в м╕ст╕ деф╕цитн╕ на той час в СРСР товари, оголошено державною (народною) власн╕стю ус╕ п╕дпри╓мства. Приватн╕ торговц╕ були змушен╕ закрити магазини ╕ приховувати сво╖ товари. Це призвело до р╕зкого зростання ц╕н ╕ формуванню “чорного ринку” (т.зв. “крак╕дал╕в”).



Цив╕льною радянською адм╕н╕страц╕╓ю 25.09. 1939 терм╕ново було зм╕нено ╕ увесь прокатний репертуар к╕нотеатр╕в, який було сформовано виключно ╕з традиц╕йного радянського документального ╕ художнього аг╕тпропу. Того ж дня у Львов╕ почала виходити газета “В╕льна Укра╖на”. Фасади м╕ських будинк╕в зам╕сть барвисто╖ реклами ╕ ориг╕нальних магазинних вив╕сок заповнили велик╕ портрети плакатних формат╕в д╕яч╕в радянсько╖ влади – Й. Стал╕на ╕ В. Лен╕на, а також менш╕ за розм╕ром в╕дпов╕дно до рангу портрети А. Андр╓╓ва, К. Ворошилова, А. Жданова, М. Кал╕н╕на, А. М╕кояна, В. Молотова ╕ М. Хрущова. До 29.10.1939. ╕з б╕льшост╕ будинкових фасад╕в було знято скульптурн╕ символи польсько╖ влади ╕ герби приватних власник╕в.

Цив╕льними радянськими структурами для привернення на св╕й б╕к представник╕в укра╖нсько╖ громади, уже в╕д перших дн╕в перебування в м╕ст╕ в╕дбувалися процеси деполон╕зац╕╖ та укра╖н╕зац╕╖. В м╕ських урядових установах укра╖нська стала обов’язковою для використання. Також льв╕вське рад╕о заговорило укра╖нською мовою. Припинилася традиц╕йна для попредньо╖ польсько╖ влади дискрим╕нац╕я за нац╕ональною ознакою при прийом╕ на роботу. Проте, режим поверхово╖ укра╖н╕зац╕╖ загалом не зм╕нив мовного режиму м╕ста, яке продовжувало збер╕гати св╕й польськомовний характер.

Уся система осв╕ти в м╕ст╕ ╕ радянських землях Зах╕дно╖ Укра╖ни також перебудовувалася за радянськими зразками – в╕дбувалася укра╖н╕зац╕я ╕ радян╕зац╕я осв╕ти ус╕х р╕вн╕в. В пропорц╕╖ 7 до 1 зростала к╕льк╕сть укра╖нських шк╕л стосовно польських у Львов╕ та ╕нших м╕сцевостей радянсько╖ Галичини. Загалом ╕з 7000 зах╕дноукра╖нських шк╕л, польськими залишилося лише 984 школи. К╕льк╕сть укра╖нських шк╕л зросла з 371 до 5536. Учн╕в ус╕х шк╕л та г╕мназ╕й було повернено на р╕к назад у навчальному процес╕, запроваджено обов’язкове вивчення рос╕йсько╖ мови, ╕стор╕╖ СРСР. У Льв╕вському ун╕верситет╕ в╕д 30.09.1939 укра╖нська мова була оголошена мовою викладання ╕ р╕вноправною у внутр╕шньовуз╕вському використанн╕ ╕з польською. Було знято обмежувальн╕ квоти при вступ╕ на навчання до ун╕верситету (та ╕нших льв╕вських вуз╕в) для укра╖нсько╖ та ╓врейсько╖ молод╕. 3.11.1939 було зв╕льнено з роботи тих викладач╕в, як╕ на той момент були заарештован╕ або не заре╓стрвалися як так╕, що погодилися продовжувати працювати в ун╕верситет╕. З 10.11. у Льв╕вському ун╕верситет╕ розпочалися обов’язков╕ заняття ╕ курси укра╖нсько╖ мови для викладач╕в. У грудн╕ 1939 обговорювався проект створення “Льв╕вського державного укра╖нського ун╕верситету”, однак за наполяганням польсько╖ професури було прийнято р╕шення про усунення ╕з назви прикметника “укра╖нський”. В╕д 3.01.1940 Льв╕вський ун╕верситет отримав оф╕ц╕йну назву “Льв╕вський державний ун╕верситет ╕мен╕ ╤вана Франка”. Про осв╕тн╓ становище у тогочасному вуз╕ польський письменник-комун╕ст Тадеуш Бой-Желенський писав у перш╕ м╕сяц╕ 1940: “Я тепер працюю в укра╖нському ун╕верситет╕ ╕мен╕ ╤вана Франка, отримую за це зарплату рос╕йськими рублями, читаю курс французко╖ л╕тератури ╓врейським студентам польською мовою”.

Незважаючи на певн╕ позитивн╕ поступки нових властей на користь льв╕всько╖ укра╖нсько╖ громади, це були лише пол╕тичн╕ маневри, за якими приховувалась окупантська сутн╕сть режиму. “Перш╕ москал╕” вражали льв╕в’ян ╕ тим, що червоноарм╕йськ╕ командири ╕ ком╕сари р╕зних ранг╕в уже в перш╕ тижн╕ перебування в м╕ст╕ привозили ╕з собою власних дружин ╕ д╕тей, що лише п╕дсилювало образ радянського в╕йська як “дико╖ орди”. Дружини червоних командир╕в, не маючи уявлення про життя у цив╕л╕зованому ╓вропейському м╕ст╕, викликали до себе здивовано-саркастичне ставлення льв╕в’ян, використовуючи шовкову б╕лизну як верхн╕й одяг для в╕дв╕дування театр╕в ╕ н╕чн╕ горщики як посуд для придбання молока на м╕ських ринках. Разом ╕з радянськими в╕йськами до Львова почали прибувати ╕ парт╕йн╕ функц╕онери р╕зного рангу, очолюван╕ Микитою Хрущовим. Вони за безц╕нь скуповували деф╕цитн╕ в СРСР продукти харчування, одяг, взуття, тютюнов╕ вироби, алкогольн╕ напо╖ (особливою популярн╕стю користувалася гор╕лка виробництва фабрики Бачевського) ╕ побутову техн╕ку. Окрем╕ передстваники радянсько╖ творчо╖ ел╕ти не гребували займатися мародерством. Зокрема, рос╕йський письменник Олекс╕й Толстой вив╕з з╕ Львова до сво╓╖ московсько╖ квартири ц╕нний паркет, здертий на його вимогу в одному ╕з льв╕вських палац╕в. Про “паркетну справу” стало в╕домо нав╕ть Йосифу Стал╕ну, який на одному ╕з кремл╕вських прийом╕в нав╕ть дор╕кнув письменнику за його д╕╖.

Олександр Довженко, який був учасником учасником походу Червоно╖ арм╕╖ у Зах╕дну Укра╖ну, у свому щоденнику у т╕ дн╕ записав: “Вся наша нечул╕сть, боягузтво, наше зрадництво ╕ пилатство, ╕ груб╕сть, ╕ дур╕сть п╕д час вс╕╓╖ ╕стор╕╖ возз’╓днання Сх╕дно╖ ╕ Зах╕дно╖ Укра╖ни ╓, по сут╕ кажучи, ц╕лковитим звинувачувальним актом, ╓ чимось, чого ╕стор╕я не повинна нам простити, ╓ чимось, за що людство повинно нас презирати, якщо б воно, людство, думало про нас”.

Питання про остаточне узаконення радянсько╖ влади 26–28.10.1939 було формально вир╕шене на Народних зборах Зах╕дно╖ Укра╖ни, як╕ в╕дбувалися у Львов╕ (в актов╕й зал╕ Льв╕вського театру опери ╕ балету). За присутност╕ М. Хрущова прийняли Декларац╕ю про встановлення радянсько╖ влади в Зах╕дн╕й Укра╖н╕, а разом з тим про нац╕онал╕зац╕ю земель ╕ п╕дпри╓мств. Також було ухвалено Декларац╕ю про прийняття Зах╕дно╖ Укра╖ни до складу СРСР ╕ включення ╖╖ до складу УРСР. 1.11.1939 р╕шення про при╓днання земель Зах╕дно╖ Укра╖ни прийняла Верховна Рада СРСР, а 10.11. того ж року – Верховна Рада УРСР. Саме таким порядком лег╕тим╕зац╕╖, фактично, п╕дкреслювався п╕длеглий статус укра╖нсько╖ кваз╕державност╕ у склад╕ радянсько╖ ╕мпер╕╖. Незважаючи на прийнят╕ Народними зборами ╕ Верховними радами р╕шення ╕ декларац╕╖, старий радянсько-польський 657-ми к╕лометровий кордон продовжував функц╕онувати ╕з в╕дпов╕дною охороною зосередженою на 91-й застав╕. Завданням радянських прикордонник╕в на ц╕й л╕н╕╖ кордону було затримувати ╕ повертати назад тих “зах╕дняк╕в”, як╕ за власною ╕н╕ц╕ативою бажали пересв╕дчитися про реальний, а не декларований ком╕сарами, стан справ у Сх╕дн╕й Укра╖н╕. Уже згодом, у 60 – 80-х рр. ХХ ст. у радянськ╕й художн╕й к╕нематограф╕╖ ╕ л╕тератур╕ створювалися зворушлив╕ л╕н╕╖ сценар╕╖в ╕ сюжет╕в про руйнування прикордонних символ╕в – саме на польському боц╕ колишнього кордону.

29.11.1939 вс╕м мешканцям Зах╕дно╖ Укра╖ни було надано радянське громадянство ╕ запроваджено радянську паспортну систему. 11-й пункт тод╕шнього паспорта громадянина СРСР м╕стив обов’язкове означення соц╕ального походження, яке часто ставало п╕дставою для репрес╕й ╕ утиск╕в з боку б╕льшовицьких властей. Арешту ╕ виселенню через “соц╕альне походження”, в першу чергу, п╕длягали оф╕цери ╕ члени ╖хн╕х с╕мей, службовц╕ пол╕ц╕╖ та юстиц╕╖, чиновники цив╕льно╖ адм╕н╕страц╕╖, зал╕зничники, л╕снич╕, власники п╕дпри╓мств ╕ пол╕тично активн╕ ╕нтел╕генти Небажання отримувати паспорт також було достаньою п╕дставою для арешту. З листопада-грудня 1939 почалися конф╕скац╕╖ церковно╖ ╕ монастирсько╖ власност╕ ус╕х конфес╕й, а з лютого 1940 – масов╕ депортац╕╖ льв╕в’ян у Сиб╕р ╕ Казахстан. Депортац╕я, яка пройшла у Львов╕ 28 – 29.06. 1940 стосувалася виключно во╓нних б╕женц╕в ╕з Польщ╕. Всього до червня 1941 депортац╕╖ зазнали 10000 льв╕в’ян р╕зних нац╕ональностей, а ╕з Зах╕дно╖ Укра╖ни було вивезено за вироком суду ╕ без нього б╕льше м╕льйона ос╕б. Митрополит Андрей Шептицький взимку 1939 у сво╓му лист╕ писав “Вс╕ розпорядження, як╕ приходять в╕д сов╓тсько╖ влади, спрямован╕ на те, щоб нас знищити. Вс╕ монастир╕ розпущено. Скасовано вс╕ церковн╕ школи й сиротинц╕. Число арешт╕в iз дня на день зроста╓. Ось так вони грають комед╕ю “визволител╕в ╕ спасител╕в”.

З точки зору м╕жнародного права, “Визвольний пох╕д Червоно╖ Арм╕╖” у вересн╕ 1939 був в╕двертою агрес╕╓ю, що порушувала низку м╕жнародних домовленостей, адже тод╕ СРСР д╕яв на боц╕ нацистсько╖ Н╕меччини.

Проте згодом Льв╕в ╕ земл╕ Зах╕дно╖ Укра╖ни загалом сприймалися радянським державним кер╕вництвом як “розм╕нна монета” у вза╓минах ╕з союзниками по антиг╕тлер╕вськ╕й коал╕ц╕╖, яка почала формуватися з початком радянсько-н╕мецько╖ в╕йни у 1941. П╕сля 22.06.1941 уряд СРСР, очолюваний Й. Стал╕ном, в╕дновив дипломатичн╕ вза╓мини ╕з польським ем╕грац╕йним урядом в Лондон╕. Орган╕затори п╕зн╕ших юв╕ле╖в “З.В.” ╕гнорували ╕ замовчували наявн╕сть 31.07.1941 урядово╖ заяви у газет╕ “Правда” про те, що “Уряд СРСР визна╓ попередн╕ радянсько-н╕мецьк╕ договори стосовно територ╕альних зм╕н у Польщ╕ як так╕, що втратили силу... Мешканц╕ Зах╕дно╖ Укра╖ни визнаються громадянами Польщ╕”. 26.04.1943 п╕сля нового дипломатичного розриву ╕з польським ем╕грац╕йним урядом Владислава С╕корського, радянський уряд, повернувся у сво╖х територ╕альних планах до попередн╕х умов пакту Молотова-Р╕ббенропа.

В пер╕од ╕снування УРСР святкування “З.В.” носили “ре╜╕ональний характер”, в╕дзначалися на р╕вн╕ м╕сцевих компарт╕йних осередк╕в ╕ лише у юв╕лейн╕ роки, ц╕ дати набували республ╕канського значення на тому ж парт╕йному р╕вн╕. Справд╕ загальнонародно визнаним святкування “З.В.” у Зах╕дн╕й Укра╖н╕ загалом ╕ у Львов╕ зокрема, н╕коли не було. З 1986, коли у Львов╕ вперше в╕дзначався “День м╕ста” компарпарт╕йним кер╕вництвом було прийнято р╕шення про в╕дзначення цього свята в друг╕й декад╕ вересня, щоб створити ╕деолог╕чну ╕люз╕ю в╕дзначення святкування при╓днання земель Зах╕дно╖ Укра╖ни ╕ Львова зокрема, до СРСР.
Читаю лише конструктив. Хамство ╕ матюки на╖вного гомосексуального психопата vote , буйнобожев╕льного ол╕гофрен╕чного иванка та ╕ншого обд╕леного ╕ звиродн╕лого кацапомоскалья ╕гнору╓ться:)
Gero
Пов╕домлень: 1742
01.09.2008 7:23
Окр╕м оф╕ц╕озних урочистостей, присвячених при╓днанню зах╕дноукра╖нських земель, у м╕сцев╕й та республ╕канськ╕й прес╕, наукових виданнях та художн╕й л╕тератур╕, к╕нематограф╕ розпочиналася чергова кампан╕я апологетизац╕╖ радянсько╖ влади, таврувань “укра╖нських буржуазних нац╕онал╕ст╕в” ╕, час в╕д часу в╕дпов╕дно до контексту тогочасних радянсько-польських вза╓мин – “польських шов╕н╕ст╕в”.

Як ╕ б╕льш╕сть ╕деолог╕чних акц╕й в╕дзначення ╕ формулювання тези про “З.В.” з плином часу зазнавало певних корегувань з боку тогочасних ╕деолог╕в, зг╕дно з еволюц╕╓ю ╕деолог╕чних схем Комун╕стично╖ парт╕╖ Радянського Союзу. У назв╕ в╕дпов╕дних закон╕в СРСР ╕ УРСР в╕д 1.11 ╕ 10.11 стосовно Зах╕дно╖ Укра╖ни вживалися лише терм╕ни “включення” ╕ “з’╓днання”. У 1939–1968 акцент в у трактуванн╕ “З.В.” робився на тому, що саме радянська влада ╕ Комун╕стична парт╕я у вересн╕ 1939 сприяли формуванню соборност╕ укра╖нських земель ╕ ╓дност╕ укра╖нського народу, наперек╕р (або всупереч) “марним потугам укра╖нських буржуазно-нацонал╕стичних уряд╕в”. З 1968 до ╕деолог╕чного вжитку остаточно було введено формулу “Возз’╓днання укра╖нського народу в ╓дин╕й Укра╖нськ╕й Радянськ╕й держав╕”. Ця ╕деологема була вперше заф╕ксована у зб╕рнику “Торжество ╕сторично╖ справедливост╕. Законом╕рн╕сть возз’╓днання зах╕дноукра╖нських земель в ╓дин╕й Укра╖нськ╕й Радянськ╕й держав╕”. Однак, прирадянське сп╕в╕снування укра╖нц╕в в межах одн╕╓╖ республ╕ки, як складово╖ частини СРСР, створило важлив╕ передумови для територ╕ально╖ ╕нтеграц╕╖ та нац╕онального самоусв╕домлення. Льв╕в в межах радянсько╖ Укра╖ни ╕ СРСР став осередком нездоланного пасивного опору комун╕стичн╕й влад╕ та ╕деолог╕╖.

Радянська влада ув╕ков╕чнювала под╕╖ “З.В.” у монументальн╕й мистецьк╕й пропаганд╕ уже в╕д перших м╕ся╕в свого перебування у Львов╕. В 1940 – 1941 в центр╕ м╕ста стояв пам’ятник Стал╕нськ╕й конституц╕╖, а про Народн╕ збори Зах╕дно╖ Укра╖ни до липня 1941 нагадувала мармурова пам’ятна дошка вмурована в ст╕ну оперного театру. П╕д час н╕мецько╖ окупац╕╖ Львова ц╕ шедеври “соц╕ал╕стичного реал╕зму” було л╕кв╕довано без втручання н╕мецьких властей. 30.12.1982 арх╕тектором А. Рудницьким поблизу Ки╖всько╖ траси ╕ Галицького перехрестя було споруджено пам’ятний знак-арку у вигляд╕ брами ╕з п╕днятими ╜ратами ╕ зверху ув╕нчано╖ бетонною датою – “1939”, що мало символ╕зувати возз’╓днання у пер╕од “З.В.” Неподал╕к було насипано курган ╕з лавочками для в╕дпочинку на вершин╕. Розташування пам’ятника на околиц╕ м╕ста ╕ його “неюв╕лейне” спорудження стали причиною того, що його зображення не тиражувалося в пут╕вниках та ╕люстративних виданнях 80-х рр. ХХ ст. Не сприяла популярност╕ пам’ятки ╕ народна назва ц╕╓╖ споруди – “Г╕льйотина”. На пошану под╕й “З.В.” у Львов╕ до 1991 також ╕снували Площа Возз’╓днання ╕ вулиця 17 вересня.

Востанн╓ юв╕лей “З.В.” в╕дзначався 17.09.1989 ╕ тод╕шн╕м комун╕стичним ╕деологам уже доводилося д╕яти в умовах оприлюднення секретного протоколу пакту Молотова-Р╕ббентропа. Остаточно ╕делог╕чне значення “З.В.” було п╕д╕рване проведенням “Живого ланцюга” 22.01.1990. Галицька асамблея того ж року у сво╖й ухвал╕ “Про ╓дн╕сть укра╖нських земель” правовим п╕д╜рунтям входження зах╕дноукра╖нських земель до Укра╖ни назвала саме Акт Злуки 22.01.1919, а на Всеукра╖нському референдум╕ 1.12.1991 сх╕дн╕ та зах╕дн╕ укра╖нц╕ проголосували за незалежну, суверенну державу. У 1993–1994 “Г╕льйотину” було остаточно демонтовано.

У наш час ╕деолог╕чний м╕ф “З.В.” ╕ в╕дзначення окремих прояв╕в його реал╕зац╕╖ у Львов╕ в╕дбува╓ться лише на р╕вн╕ парт╕йних осередк╕в Комун╕стично╖ парт╕╖ Укра╖ни ╕ Соц╕ал╕стично╖ парт╕╖ Укра╖ни.

Вперше оф╕ц╕йн╕ радянськ╕ документи пер╕оду “З.В.”, було видано у зб╕рнику “Зах╕дна Укра╖на” в 1940 за редакц╕╓ю С. Б╓лоусова ╕ О. Оглобл╕на. Окр╕м Олександра Довженка враження в╕д перебування у Львов╕ ╕ Зах╕дн╕й Укра╖н╕ загалом залишив у сво╖х мемуарах Микита Хрущов. Задокументован╕ спогади очевидц╕в про реальний переб╕г под╕й у Львов╕ ╕ Зах╕дн╕й Укра╖н╕ опубл╕ковано М╕леною Рудницькою у публ╕кац╕╖ документ╕в “Зах╕дня Укра╖на п╕д большевиками ╤Х.1939 – VI.1941” у Нью-Йорку в 1958. В пер╕од незалежност╕ Укра╖ни опубл╕ковано спогади льв╕вських укра╖нц╕в, як╕ були св╕дками тих под╕й, а саме Ларисою Крушельницькою (“Рубали л╕с”. Спогади галичанки, 2001”) ╕ ╢вгеном Наконечним (“ШОА” у Львов╕, 2004”). Польськ╕ документи про “З.В.” заф╕ксовано у таких виданн╕: “Документи оборони Львова 1939” (Dokumenty obrony Lwowa 1939, 1997), а також спогади льв╕вських поляк╕в про той пер╕од, зокрема авторства С. Островського “В оборон╕ польськост╕ Льв╕всько╖ земл╕. Дн╕ ганьби 1939 – 1941” (W obronie polskośсi Ziemi Lwowskiej. Dnie pohańbienia 1939 – 1941, 1986) ╕ М. Бартльово╖ “Спогади” (Wspomnienia, 1987).
Читаю лише конструктив. Хамство ╕ матюки на╖вного гомосексуального психопата vote , буйнобожев╕льного ол╕гофрен╕чного иванка та ╕ншого обд╕леного ╕ звиродн╕лого кацапомоскалья ╕гнору╓ться:)
Gero
Пов╕домлень: 1742
03.09.2008 9:45
От така от цив╕л╕зац╕я Шар╕кових приперлася:)
Читаю лише конструктив. Хамство ╕ матюки на╖вного гомосексуального психопата vote , буйнобожев╕льного ол╕гофрен╕чного иванка та ╕ншого обд╕леного ╕ звиродн╕лого кацапомоскалья ╕гнору╓ться:)
Andy
Пов╕домлень: 2163
03.09.2008 9:56
Вот и я про то же. Какого хрена им нужно было туда переться? Лучше бы уж немцам отдали. Им-то какая разница восточнее или западнее проходила бы единая граница?
Gero
Пов╕домлень: 1742
03.09.2008 10:00
Назвался груздём, полезай в... Така суть зовн╕шноьо╖ пол╕тики совка тод╕шнього найближчого десятил╕ття аж до конфл╕кту з Т╕то. Взявся стал╕нський СССР за "слов"янську карту" так ╕ грав до упору:)
Читаю лише конструктив. Хамство ╕ матюки на╖вного гомосексуального психопата vote , буйнобожев╕льного ол╕гофрен╕чного иванка та ╕ншого обд╕леного ╕ звиродн╕лого кацапомоскалья ╕гнору╓ться:)
nachtigall2008
avatar
Пов╕домлень: 2147
446534922
05.09.2008 22:02
Вот и я про то же. Какого хрена им нужно было туда переться? Лучше бы уж немцам отдали. Им-то какая разница восточнее или западнее проходила бы единая граница?


А ведь министр внутренних дел Рос. империи еще перед Первой Мировой предупреждал: не трогайте Галицию...

Но...Согласен с Геро,почему-то царское "славянское единство" подозрительно четко совпадает географически с советским "социалистическим лагерем"
Якщо хочете високо п╕днятися, користуйтесь власними ногами. Не дозволяйте нести себе, не с╕дайте на чуж╕ плеч╕ ╕ голови
(Ф. Н╕цше)
BrutaL1ty
avatar
Пов╕домлень: 706
05.09.2008 22:12
Вот и я про то же. Какого хрена им нужно было туда переться? Лучше бы уж немцам отдали. Им-то какая разница восточнее или западнее проходила бы единая граница?


Лоханулись, признаем. в ходе третьей мировой мы благоразумно подождем пока англо-саксы или кто еще размолотят все что западнее Збруча, а уж потом передернем затворы.

есть такая присказка прокошку и собаку.

собака думает: хозяин со мной возится, он меня кормит, поит, лечит, выгуливает. наверное он Бог.

кошка думает: хозяин со мной возится, он меня кормит, поит, лечит, выгуливает. наверное Я бог.

так вот галицаи, пшеки, чухонцы и прочая шелупонь - вот они именно так устроены. благодарности не существует, напротив неблагодарность и даже ненависть к благодетелю естественна. это тебе любой педагог скажет - если баловать ребенка, то он вырастет свиньей прежде всего по отношению к балующим его родителям. вот Россия вырастила, вскормила на свою голову весь "братский" соцлагерь - теперь не знаем как ответить на ракеты в Польше.

не делай добра - не получишь зла. впредь мы будем четко следовать этому принципу.
Fuimus non sumus
nachtigall2008
avatar
Пов╕домлень: 2147
446534922
05.09.2008 22:15
так вот галицаи, пшеки, чухонцы и прочая шелупонь - вот они именно так устроены. благодарности не существует, напротив неблагодарность и даже ненависть к благодетелю естественна. это тебе любой педагог скажет - если баловать ребенка, то он вырастет свиньей прежде всего по отношению к балующим его родителям. вот Россия вырастила, вскормила на свою голову весь "братский" соцлагерь - теперь не знаем как ответить на ракеты в Польше.


а кто вас просил туда ломиться? скажите спасибо "имени России" Сталину
Якщо хочете високо п╕днятися, користуйтесь власними ногами. Не дозволяйте нести себе, не с╕дайте на чуж╕ плеч╕ ╕ голови
(Ф. Н╕цше)
BrutaL1ty
avatar
Пов╕домлень: 706
05.09.2008 22:35
никто не просил! узники концлагарей даже коллективное письма слали Гитлеру с требованием сжигать их до появления советских войск на оперативном пространстве, что не слышал?

а почему у нас День Победы именно 9-го мая, на день позже чем во всем мире празднуется знаешь? это мы назло чехам спасли архитектурные красоты Праги от планов последней группировки вермахта по ее полному унитожению. чехи мечтали чтобы их освободили американцы, на свои соборы они плевать хотели.
Fuimus non sumus
nachtigall2008
avatar
Пов╕домлень: 2147
446534922
05.09.2008 22:42
а почему у нас День Победы именно 9-го мая, на день позже чем во всем мире празднуется знаешь? это мы назло чехам спасли архитектурные красоты Праги от планов последней группировки вермахта по ее полному унитожению. чехи мечтали чтобы их освободили американцы, на свои соборы они плевать хотели.


да,а еще я слышал как КА остановилась в тот момент,когда в Варшаве вспыхнуло восстание,и нацисты его придушили

а о Праге,это вы хорошо вспомнили. Еще вспомните Прагу,1968-ой. Еще можете припомнить Будапешт,1956-ый. Танки даже через мое Берегово шли,мне бабушка рассказывала.
Якщо хочете високо п╕днятися, користуйтесь власними ногами. Не дозволяйте нести себе, не с╕дайте на чуж╕ плеч╕ ╕ голови
(Ф. Н╕цше)
1 2 3 4 5 > -> »