Мистецтво в Укра╖н╕.
Вступ.
На днях, отмечая день рождения друга на Донецком Море (так назевается водохранилище за городом), у нас разгорелся спор по поводу украинской культуры. Была высказана мысль, что, украинская культура уступает культурам других стран, так как не затрагивает обще человеческие проблемы. Естественно, что я с этим не согласился.
К сожалению, не знание отечественной литературы, живописи и пр., приводит к тому, что в современном обществе, многие умные и образованные люди считают, будто наша культура однобока.
Затрагивая эту проблему, я ставлю перед собой задачу, показать скептикам - что творчество наших мыслителей более многогранно, чем они думают.
Глава перша.
Художньо-стильов╕ напрями ╕ теч╕╖ в л╕тератур╕.
Бароко
Напрям у мистецтв╕ та л╕тератур╕ XVII—XVIII ст., який прийшов на зм╕ну В╕дродженню, але не був його запереченням. Бароко синтезувало мистецтво готики й ренесансу.
Укра╖нське бароко виникло у перш╕й чверт╕ XVII ст. ╕ розвивалося протягом двох в╕к╕в в ус╕х жанрах тод╕шньо╖ л╕тератури, зокрема в пропов╕дях ╤. Галятовського, А. Радивиловського, в поез╕╖ Л. Барановича, ╤. Величковського, Г. Сковороди та ╕нших.
Класицизм
Напрям у ╓вропейськ╕й л╕тератур╕ та мистецтв╕, який уперше з'явився в ╕тал╕йськ╕й культур╕ XVI ст., а найб╕льшого розкв╕ту досяг у Франц╕╖ XVII-ст. Цей напрям певною м╕рою притаманний ус╕м ╓вропейським л╕тературам, а в деяких збер╕гав сво╖, позиц╕╖ аж до першо╖ чверт╕ XIX СТ.
Класицисти вважали, що призначення л╕тератури —виховувати людину, але не шляхом читання моралей чи нотац╕й, а насолодою, яку-мусить давати мистецтво.
Розвитков╕ класицизму в Укра╖н╕ не сприяли н╕ пол╕тичн╕, н╕ загальнокультурн╕ умови. Поширення набули переважно т╕льки «низьк╕» жанри — травест╕йна поема, комед╕я, байка. Але саме завдяки ц╕й неповнот╕ класицизму в укра╖нськ╕й л╕тератур╕ в╕дбува╓ться епохальний перех╕д в╕д укра╖н╕зовано╖ книжно-слов'янсько╖ до живо╖ народно╖ мови. Так започаткову╓ться нове в╕дродження укра╖нського письменства, а згодом ╕ нац╕╖ в ц╕лому. Представники укра╖нського класицизму — ╤. Котляревський, Г. Кв╕тка-Основ'яненко, П. Гулак-Артемовський, П, Б╕лецький-Носенко та ╕н.
Сентиментал╕зм
Напрям у ╓вропейськ╕й л╕тератур╕, друго╖ половини XVIII — початку Х╤Х ст., що характеризу╓ться прагненням, в╕дтворити св╕т почутт╕в просто╖ людини й викликати сп╕вчуття читача до геро╖в твору. Видатними представниками цього напряму ╓ Ж.-Ж. Руссо (Франц╕я), С. Р╕чардсон (Англ╕я), Й.-В, Гете (Н╕меччина).
В Укра╖н╕ сентиментал╕зм найяскрав╕ше проявився у творчост╕ ╤. Котляревського («Наталка-Полтавка») та Г. Кв╕тки-Основ'яненка («Маруся», «Сердешна Оксана», «Козир-д╕вка», «Щира любов» тощо).
Романтизм
Один ╕з пров╕дних напрям╕в у л╕тератур╕, науц╕ й мистецтв╕, що виник наприк╕нц╕ XVIII ст. у Н╕меччин╕ та ╕снував у л╕тератур╕ ╢вропи й Америки в перш╕й половин╕ XIX ст.
Св╕тового значення набула творч╕сть таких представник╕в романтизму, як Д. Байрон, В. Скотт (Англ╕я); Г. Гейне, Ф. Ш╕ллер (Н╕меччина); В. Гюго (Франц╕я) та ╕н.
Укра╖нський романтизм охоплю╓ пер╕од 20—60-х рок╕в XIX стол╕ття. Виникнення цього л╕тературного напряму в Укра╖н╕ пов'язане з публ╕кац╕╓ю в 1827—28 pp. твор╕в П. Гулака-Артемовського «Твардовський» ╕ «Рибалка», з появою «Малорос╕йських п╕сень» М. Максимовича в 1827р., а також створенням л╕тературного гуртка ╤. Срезневського в Харк╕вському ун╕верситет╕ наприк╕нц╕ 20-х pp. Укра╖нськ╕ романтики мали к╕лька сво╖х осередк╕в: у Харков╕ д╕яли Л. Боровиковський, А. Метлинський, М. Костомаров; у Львов╕ — М. Шашкевич, ╤. Вагилевич, Я. Головацький («Руська тр╕йця»), М. Устиянович; у Ки╓в╕ — кирило-мефод╕╖вц╕ М. Костомаров (яким пере╖здить з Харкова), Т. Шевченко, П. Кул╕ш.
Реал╕зм
Л╕тературний напрям, який характеризу╓ться правдивим ╕ всеб╕чним в╕дображенням д╕йсност╕ на основ╕ тип╕зац╕╖ житт╓вих явищ. Починаючи з 30-х pp. XIX ст. набува╓ розвитку у Франц╕╖, а згодом в ╕нших ╓вропейських л╕тературах. XIX ст. дало св╕тов╕й л╕тератур╕ таких видатних письменник╕в-реал╕ст╕в, як Стендаль, П. Мер╕ме, О. Бальзак (Франц╕я); Ч. Д╕ккенс, У. Теккерей, Т. Гард╕, Ш. Бронте (Англ╕я); Ф. Досто╓вський, Л. Толстой, А. Чехов (Рос╕я).
Серед укра╖нських реал╕ст╕в — Марко Вовчок, ╤. Нечуй-Левицький, Панас Мирний, ╤. Франко.
Модерн╕зм
Загальна назва л╕тературних напрям╕в та шк╕л XX ст., яким притаманн╕ формотворч╕сть, експериментаторство, тяж╕ння до умовних засоб╕в, антиреал╕стична спрямован╕сть.
Одним з найперших вияв╕в модерн╕зму, точн╕ше його пров╕сником в Укра╖н╕ був декаданс.
Декаданс, напрям, назва якого в переклад╕ означа╓ занепадництво.
В укра╖нськ╕й л╕тератур╕ модерн╕зм╕ набував специф╕чних рис. Перш╕ спроби «модерн╕зувати» укра╖нську л╕тературу роблять М. Вороний, М. Коцюбинський та М. Чернявський, видаючи альманахи «З-над хмар ╕ з долин» (1903), «З потоку життя» (1905), а також представники «Молодо╖ музи» (П. Карманський, В. Пачовський, С Твердохл╕б, О. Луцький та ╕н.), «Укра╖нсько╖ хати» (М. ╢вшан, М. Ср╕блянський, А. Товкачевський, Г. Чупринка, О. Олесь, М. Жукта╕н).
Неоромантизм, стильова теч╕я модерн╕зму, що виникла в укра╖нськ╕й л╕тератур╕ на початку XX ст., названа Лесею Укра╖нкою «новоромантизмом». Неоромантизм в укра╖нськ╕й л╕тератур╕ започаткувала О. Кобилянська новелами та пов╕стями «Людина», «Цар╕вна». У цьому стил╕ працювали також Леся Укра╖нка, Олександр Олесь, М. Вороний та ╕нш╕.
╤мпрес╕он╕зм
Художн╕й напрям, заснований на принцип╕ безпосередньо╖ ф╕ксац╕╖ вражень, спостережень, сп╕впереживань. Сформувався у Франц╕╖ в друг╕й половин╕ XIX ст.
Поетика ╕мпрес╕он╕зму в╕дбилася у творчост╕ М. Коцюбинського, B. Стефаника, М. Черемшини, частково О. Кобилянсько╖, а також Г. Михайличенка, М. Хвильового, ╢. Плужника та ╕н.
Експрес╕он╕зм
Напрям, назва якого походить в╕д французького ixpressio (вираження). Як ╕ ╕мпрес╕он╕зм, постав у творчост╕ зах╕дно╓вропейських художник╕в (В. Ван Гог, Е. Мунк, П. Сезанн, П. Гоген, А. Мат╕сс та ╕н.). Згодом експрес╕он╕стичний стиль засвою╓ н╕мецька л╕тература (С. Георге, Г. Тракль, Ф. Кафка, Б. Брехт та ╕н.), а дал╕ й ╕нш╕ ╓вропейськ╕ л╕тератури.
Укра╖нський експрес╕он╕зм започаткував В. Стефаник, який в╕д декадентських поез╕й у проз╕ перейшов на засади експрес╕он╕зму. Класичний експрес╕он╕зм утвердив О. Туринський пов╕стю «Поза межами болю». У стильову теч╕ю експрес╕он╕зму частково впису╓ться творч╕сть М. Кул╕ша («97»), частково — М. Бажана (зб╕рка «17-й патруль»), а особливо проза М. Хвильового, ╤. Дн╕провського, Ю. Липи, Т. Осьмачки.
Символ╕зм
Одна з╕ стильових теч╕й модерн╕зму, що виникла у Франц╕╖ в 70-х pp. XIX ст.
Теоретиком символ╕зму вважа╓ться Ш. Бодлер. У 1880—90-х pp. у Франц╕╖ з'явля╓ться ряд посл╕довник╕в Бодлера — символ╕ст╕в. Найталановит╕ш╕ його продовжувач╕ — П. Верлен, А. Рембо, C. Малларме. Символ╕зм поширювався також в ╤тал╕╖ (Г. д'Аннунц╕о), Бельг╕╖ (Е. Верхарн, М. Метерл╕нк), Н╕меччин╕ (С. Георге, Ф. Н╕цше), Англ╕╖ (О. Уайльд), Польщ╕ (М., С. Пшибишевський, К. Пшерва-Тетма╓р), Рос╕╖ (Д. Мережковський, О. Блок, А. Б╓лий, В. ╤ванов).
В укра╖нську л╕тературу символ╕зм прийшов через австро-н╕мецьку та польську л╕тератури. Засновницею цього стилю у в╕тчизняному письменств╕ стала Ольга Кобилянська. Серед пом╕тних укра╖нських символ╕ст╕в можна назвати П. Карманського, В. Пачовського, Б. Лепкого, М. Яцк╕ва, Д. Загула, Я. Савченка, О. Сл╕саренка, Т. Осьмачку (у ранн╕й поез╕╖), М. ╢вшана, М. Ср╕блянського, Г. Чупринку. Водночас сл╕д наголосити, що укра╖нський символ╕зм м╕цно переплетений з неоромантизмом, практично неможливо визначити, який з двох стил╕в дом╕ну╓ у тому чи ╕ншому твор╕.
Неокласицизм
Французький неокласик А. Шень╓ висунув гасло: «На теми, що нов╕, античний в╕рш складаймо!» Це стало нормою для французьких неокласик╕в XIX ст., як╕ в╕дом╕ б╕льше п╕д назвою «парнасько╖ школи» (Ш. Леконт де Л╕ль, T. де Бонв╕ль, Л. Дь╓рке, Ф. Сюлл╕-Прюдом та ╕нш╕).
До укра╖нських неокласик╕в традиц╕йно в╕дносять М. Зерова, М. Драй-Хмару, П. Филиповича, Юр╕я Клена (О. Бургардта), М. Рильського. Окр╕м того, В. Домонтовича (В. Петрова), М. Могилянського, А. Н╕ковського, Б. Тена, Г. Кочуру.
Футуризм
Авангардний напрям, назва якого в переклад╕ з латини — майбутн╓. Виник у л╕тератур╕ на початку XX ст. Як художньо-стильовий напрям вперше заявив про себе р╕зновидом ╕тал╕йського авангардизму. Його теоретиком став поет Т. Мар╕нетт╕, який пропагував радикальний розрив ╕з ус╕╓ю культурною традиц╕╓ю: «Ми п╕дрива╓мо традиц╕╖, як поточен╕ червою мости». Декларац╕╖ укра╖нських футурист╕в були близьк╕ до цього: «Те, що називають мистецтвом, ╓ для нас предмет л╕кв╕дац╕╖... Л╕кв╕дац╕я мистецтва ╓ наше мистецтво... Мистецтво ╓ пережиток минулого... Смерть мистецтву!.. Хай живе метамистецтво — «мистецтво комун╕стичного сусп╕льства»!..». Ознаки футуризму спостер╕га╓мо в творчост╕ М. Семенка, В. Пол╕щука, Я. Савченка, М. Бажана, Г. Шкуруп╕я.
Неореал╕зм
Стильова теч╕я в укра╖нськ╕й л╕тератур╕ початку XX ст., (╖╖ ще називають соц╕ально-психолог╕чним, романтичним, ╕мпрес╕он╕стичним або л╕рико-психолог╕чним реал╕змом), яка розвинулася з класичного реал╕зму. Неореал╕зм виявився у творчост╕ В. Винниченка, В. П╕дмогильного, Б. Антоненка-Давидовича, ╤. Сенченка, В. Домонтовича (В. Петров) та ╕нших митц╕в.
Екзистенц╕ал
