Великие Украинцы

Постат╕

Остроградський Михайло (1801 - 1862)
Остроградський Михайло (1801 - 1862)

Мав велик╕ досягнення у галузях: анал╕тична механ╕ка, г╕дромехан╕цка, теор╕я пружност╕, небесна механ╕ка, математична ф╕зика, математичний анал╕з ╕ теор╕я диференц╕альних р╕внянь, створив ефективну школу прикладно╖ механ╕ки

Математик, педагог.

М╕сце народження - село Пашенна на Полтавщин╕.

У 1816—1821 рр. навчався в Харк╕вському ун╕верситет╕. В 1822—1827 рр. вдосконалював математичну осв╕ту у Франц╕╖. З 1828 р. М.В.Остроградський працював у Петербурз╕: у Морському кадетському корпус╕, з 1832 р. — професор Головного педагог╕чного ╕нституту, з 1840 р. — професор Головного ╕нженерного училища, з 1841 р. — професор Головного артилер╕йського училища. Деякий час викладав математику в Колег╕ум╕ Генр╕ха IV. 1828 р. - ад’юнкт, а через два роки — академ╕к Петербурзько╖ Академ╕╖ наук. М.В.Остроградського було обрано ╕ноземним членом Паризько╖, Туринсько╖, Римсько╖ та Американсько╖ Академ╕й наук. В╕н створив ефективну школу прикладно╖ механ╕ки.

Розвинув теор╕ю хвиль на поверхн╕ важко╖ ╕деально╖ р╕дини (1826). Досл╕джував мал╕ коливання пружних т╕л (1829—1832). Ряд праць стосу╓ться питань методики викладання математики ╕ механ╕ки у вищ╕й та середн╕й школах. Мемуари у галуз╕ чисто╖ математики, де виводиться загальна формула вар╕ац╕╖ кратного ╕нтеграла (1834 р.), а також мемуари про ╕нтегрування рац╕ональних функц╕й. Мемуари (1854 р.), що м╕стять повну теор╕ю удар╕в. У 1848 р. запропонував ориг╕нальний висновок канон╕чних р╕внянь, досл╕джував ╕нтеграли загальних р╕внянь динам╕ки, а також вир╕шив ╕зопериметричну задачу.

У галуз╕ анал╕зу неск╕нченно малих М.В.Остроградський знайшов умови ╕ спос╕б для вираження алгебра╖чною функц╕╓ю як ╕нтеграла рац╕онального дробу, так ╕ ╕нтеграла в╕д функц╕╖, що м╕стить квадратний кор╕нь з ц╕лого многочлена.

Вив╕в р╕вняння руху снаряда, вивчав оп╕р пов╕тря, д╕ю постр╕лу на лафет гармати. В теор╕╖ потенц╕алу розв’язав деяк╕ задач╕, що стосуються притягання сфери та сферо╖да.

Одержав р╕вняння поширення тепла в р╕динах. ╤м’я М.В.Остроградського носить розроблений ним зас╕б вид╕лення рац╕онально╖ частини невизначеного ╕нтеграла, що дав змогу алгебра╖чним шляхом подати його у вигляд╕ суми двох додатк╕в, причому другий додаток рац╕онально╖ частини не м╕стить. Формула Гр╕на—Остроградського (1828) виража╓ перетворення ╕нтеграла, обчисленого за обсягом, обмеженим певною поверхнею, в ╕нтеграл, обчислений по ц╕й поверхн╕. М.В.Остроградський вив╕в формулу перетворення подв╕йних ╕нтеграл╕в у потр╕йн╕. Незалежно в╕д У.Р.Гам╕льтона в╕дкрив принцип найменшо╖ д╕╖ (принцип Гам╕льтона—Остроградського).