Постат╕
За алфав╕том:
|
А Б В Г Д Е ╢ Ж З ╤ ╥ К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я |
| За сферою д╕яльност╕: | Пол╕тика та управл╕ння | Гетьмани та козацьк╕ ватажки | В╕йськова справа | Промислов╕сть ╕ п╕дпри╓мництво | Л╕тература ╕ журнал╕стика | Наука ╕ осв╕та | Музика | Образотворче мистецтво | Театр ╕ к╕но | Хореограф╕я | Спорт | Рел╕г╕я | Меценати | Дисиденти | |
Пол╕тичний д╕яч, ╕деолог укра╖нського нац╕онального руху, голова Проводу ОУН-Б
М╕сце народження: с. Старий Угрин╕в Калуського пов╕ту на Стан╕славщин╕ (тепер ╤вано-Франк╕вщина)
Народився в родин╕ греко-католицького священика. В 1919 - 1927 навчався у Стрийськ╕й г╕мназ╕╖. На початку 1922 став членом Пласту, а згодом - Орган╕зац╕╖ Вищих Клас╕в Укра╖нських Г╕мназ╕й. В 1928, ставши членом Укра╖нсько╖ В╕йськово╖ Орган╕зац╕╖, отримав призначення спочатку у в╕дд╕л розв╕дки, п╕зн╕ше - пропаганди. В 1929 вступив в Орган╕зац╕ю Укра╖нських Нац╕онал╕ст╕в (ОУН), з 1931 - член Крайово╖ Екзекутиви ОУН на Зах╕дноукра╖нських Землях (ЗУЗ), а з червня 1932 - заступник Крайового Пров╕дника ╕ референт пропаганди. В червн╕ 1933 на берл╕нськ╕й конференц╕╖ ОУН був оф╕ц╕йно затверджений Крайовим Пров╕дником ОУН на ЗУЗ. В 1933 спланував ╕ пров╕в шк╕льну акц╕ю, спрямовану проти спроб польського уряду полон╕зувати укра╖нське шк╕льництво. П╕дтримуючи акц╕╖ протесту Укра╖нського Нац╕онально-Демократичного Об'╓днання проти спланованого голодомору 1932-33 в Наддн╕прянськ╕й Укра╖н╕, доручив М. Лемику зд╕йснити замах на радянського консула у Львов╕. В 1934, виконуючи постанову конференц╕╖ ОУН у Берл╕н╕ (1933), п╕дготував замах на одного з головних орган╕затор╕в пол╕тики “пациф╕кац╕╖” щодо укра╖нського населення Галичини ╕ Волин╕ м╕н╕стра закордонних справ Польщ╕ Б. П╓рацького. В червн╕ 1934 заарештований ╕ в ход╕ Варшавського процесу 1935-36 ╕ Льв╕вського процесу 1936 був засуджений до смертно╖ кари, згодом зам╕нено╖ на дов╕чне ув'язнення. З 1936 разом з М. Лебедем, М. Климишиним, Я. Карпинцем, ╢. Качмарським, Р. Мигалем та ╕ншими нац╕онал╕стами перебував у в'язниц╕ “Swięty Krzyż” (“Святий Хрест”) у Варшав╕. П╕сля розвалу Польсько╖ держави у вересн╕ 1939 зв╕льнений з тюрми. Прибувши до Львова, разом з активом ОУН протягом короткого часу виробив детальний план розбудови мереж╕ ОУН на теренах вс╕╓╖ Укра╖ни. В 1939 очолив теч╕ю в ОУН, яка стояла в опозиц╕╖ до метод╕в ╕ тактики д╕яльност╕ Проводу Укра╖нських Нац╕онал╕ст╕в п╕д кер╕вництвом А. Мельника. 10.2.1940 у Краков╕ був створений Революц╕йний пров╕д ОУН на чол╕ з Бандерою, затверджений у кв╕тн╕ 1941 Великим Збором ОУН. П╕сля початку радянсько-н╕мецько╖ в╕йни 1941-45 ОУН ставить сво╖м завданням в╕дновлення укра╖нсько╖ державност╕. 30.6.1941 ОУН проголосила у Львов╕ в╕дновлення на зах╕дноукра╖нських землях укра╖нсько╖ державност╕ ╕ сформувала орган крайово╖ влади на чол╕ з Стецьком Ярославом - Укра╖нське Державне Правл╕ння. 6.7.1941 Бандера був заарештований окупац╕йними властями ╕ п╕сля в╕дмови скасувати акт в╕дновлення Укра╖нсько╖ держави ув'язнений у концентрац╕йному табор╕ Саксенгаузен. П╕сля зв╕льнення з концтабору в╕йськами союзник╕в внасл╕док пост╕йно╖ загрози арешту радянськими спецслужбами був змушений зм╕нювати м╕сце перебування. Жив в ╤нсбруку, Зе╓фельд╕, Мюнхен╕. В лютому 1946 (за ╕ншими даними - в 1947) очолив пров╕д Закордонних Частин ОУН (ЗЧ ОУН). У грудн╕ 1950 (за ╕ншими даними - в серпн╕ 1952) внасл╕док розходження з питань стратег╕╖ ╕ тактики визвольного руху з Крайовим Проводом ОУН в╕дмовився в╕д посту голови Проводу ЗЧ ОУН. В 1953-54 намагався врегулювати в╕дносини м╕ж укра╖нськими ем╕грац╕йними угрупуваннями ╕ досягти консол╕дац╕╖ вс╕х нац╕онал╕стичних сил за кордоном. В 1956 на Конференц╕╖ 3Ч ОУН знову був обраний головою Проводу. 15.10.1959 у Мюнхен╕ агент КДБ Б. Сташинський постр╕лом ╕з спец╕ально виготовленого п╕столета (стр╕ляв ампулами з ц╕ан╕стим кал╕╓м) вбив Бандеру. Похований на кладовищ╕ у Мюнхен╕. ╢ автором дек╕лькох праць, в яких ╜рунтовно розроблено теолог╕чн╕ ╕ теоретичн╕ засади укра╖нського нац╕онал╕зму, зокрема “Перспективи Укра╖нсько╖ Нац╕онально╖ Революц╕╖” (1958) та ╕н.