Постат╕
За алфав╕том:
|
А Б В Г Д Е ╢ Ж З ╤ ╥ К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я |
| За сферою д╕яльност╕: | Пол╕тика та управл╕ння | Гетьмани та козацьк╕ ватажки | В╕йськова справа | Промислов╕сть ╕ п╕дпри╓мництво | Л╕тература ╕ журнал╕стика | Наука ╕ осв╕та | Музика | Образотворче мистецтво | Театр ╕ к╕но | Хореограф╕я | Спорт | Рел╕г╕я | Меценати | Дисиденти | |
В╕домий письменник, громадський д╕яч
М╕сце народження – селище Лом╕вц╕, Катеринослав (тепер Дн╕пропетровськ)
Олесь Гончар народився в селянськ╕й родин╕. Навчався в техн╕кум╕ журнал╕стики, працював у районн╕й та обласн╕ комсомольських газетах. 1938 року вступив на ф╕лолог╕чний факультет Харк╕вського ун╕верситету. У червн╕ 1941 року Олесь Гончар у склад╕ студентського батальйону п╕шов добровольцем на фронт.
У 1946-1948 роках написав трилог╕ю «Прапороносц╕», яка принесла йому широку в╕дом╕сть. З 1959 до 1971 року Олесь Гончар – голова сп╕лки письменник╕в Укра╖ни.
У 1964 роц╕ отримав Лен╕нську прем╕ю за роман «Тронка». Доля ╕ншого роману Гончара «Собор» склалася драматично. Роман було опубл╕ковано у 1968 роц╕, але невдовз╕ його було вилучено з л╕тературного процесу на 20 рок╕в. З 1973 р. - голова Укра╖нського республ╕канського ком╕тету захисту миру, член Всесв╕тньо╖ Ради Миру, академ╕к Академ╕╖ наук Укра╖ни. Олесь Гончар брав участь у кампан╕ях направлених проти Б.Пастернака, О.Солжен╕цина, А. Сахарова.
Гончар продовжував свою л╕тературну д╕яльн╕сть ╕ у 1970-╕ роки. В цей час в╕н написав романи "Циклон", "Берег любов╕", пов╕ст╕ "Бригантина" та ╕нш╕ сво╖ твори.
У доробку Олеся Гончара - л╕тературознавч╕, л╕тературно-критичн╕ та публ╕цистичн╕ статт╕, нариси, з╕бран╕ в книгах "Про наше письменство" 1972 року ╕ "Письменницьк╕ роздуми" 1980 року. У 1982 роц╕ Олесь Гончар отримав Державну прем╕ю СРСР.